ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 752/16205/21

провадження № 51-3672км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,

суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вироки Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року та Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Богуслав Київської обл., жительки м. Києва.

Обставини справи

1. Вироком суду першої інстанції засуджено:

ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) на строк 5 років без конфіскації майна; за частиною 1 статті 115 КК - на строк 8 років; за сукупністю злочинів відповідно статті 70 КК визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

ОСОБА_8 за частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до статті 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

2. Суд визнав доведеним, що 17 червня 2021 року близько 03:00 засуджені незаконно заволоділи мопедом марки «Хонда» в будинку АДРЕСА_1 . Крім того, засуджений ОСОБА_7 20 липня 2021 року близько 06:00 в квартирі АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин умисно руками задушив свою матір ОСОБА_9 .

4. Апеляційний суд оскарженим вироком скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та призначив йому покарання за частиною 2 статті 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, крім житла; за частиною 1 статті 115 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років; і за сукупністю злочинів відповідно статті 70 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, крім житла.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржувані рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

6. Його доводи зводяться до такого:

причетність засудженого до вбивства не доведена достатніми доказами;

протокол слідчого експерименту зі ОСОБА_10 є недопустимим доказом, оскільки проведений у нічний час і не підписаний всіма його учасниками;

свідок ОСОБА_10 надавав показання в судовому засіданні 15 лютого 2022 року в стані наркотичного сп`яніння;

не встановлено час проведення розтину трупа, тому встановити дату та час настання смерті неможливо;

постанови про створення групи слідчих та прокурорів від 21 липня 2021 року є недопустимими доказами, оскільки ці групи були створені у неіснуючому кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК;

не було підстав для внесення 22 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК;

не доведено вчинення засудженим злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 КК, за попередньою змовою;

свідки, які брали участь у впізнанні засуджених як осіб, причетних до крадіжки мопеда, не допитані під час судового розгляду;

апеляційна скарга сторони захисту була безпідставно повернута судом апеляційної інстанції.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

8. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо протоколу слідчого експерименту

11. У відповідь на заперечення сторони захисту щодо допустимості слідчого експерименту Суд відзначає, що під час судового розгляду свідок виклав ту ж версію подій, яку викладав під час слідчого експерименту. Суд нагадує, що якщо учасник процесу дає під час судового розгляду показання, які співпадають з його показаннями під час досудового розслідування, або посилається на свої показання, то саме по собі посилання суду на такі позасудові показання не є порушенням процесуального закону, оскільки в такому випадку позасудові показання інкорпоруються у показання в суді.[1] За таких обставин Суд не вважає за необхідне розглядати зауваження щодо часу проведення слідчої дії та наявності всіх підписів на протоколі, оскільки ці обставини не можуть вплинути на зміст показань цього свідка під час судового розгляду.

Щодо стану свідка під час допиту в суді

12. Сторона захисту стверджує, що показання свідка ОСОБА_10 в суді є недопустимими, оскільки під час допиту він перебував у стані наркотичного сп`яніння.

13. Суд дослідив аудіозапис допиту цього свідка в суді першої інстанції, під час якого з`ясовувалося і це питання. Зокрема, свідок відповів ствердно на запитання судді, чи вживає він наркотичні засоби. На запитання сторони захисту свідок повідомив, що вжив таблетку «Метадону». На подальші запитання він відповів, що не перебуває в стані наркотичного сп`яніння, але оскільки є наркозалежним і перебуває на замісній терапії, то в рамках цієї програми вжив таблетку для нормального самопочуття.

14. Суд не вважає, що вживання наркомістких речовин з лікувальною метою саме по собі свідчить про нездатність свідка давати показання. Крім того, сторона захисту мала можливість під час перехресного допиту перевірити здатність цього свідка адекватно сприймати та/або відтворювати події.

15. На цих підставах Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо часу настання смерті потерпілої

16. Суд відзначає, що аналогічний довід заявлявся стороною захисту в суді першої інстанції і ця обставина була досліджена судом. У висновку експерта від 12 листопада 2021 року зазначено, що смерть наступила приблизно протягом двох діб до моменту розтину, який, як зазначено у цьому висновку проведено 22 липня 2021 року.

17. За таких обставин Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо постанов про створення групи слідчих та прокурорів і внесення відомостей до ЄРДР

18. Суд зазначає, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК.[2]

20. На цій підставі Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

21. Суд також відхиляє довід сторони захисту щодо попередньої кваліфікації злочину при внесенні відомостей до ЄРДР. Сторона захисту жодним чином не продемонструвала, що ця обставина перешкодила здійснювати захист від обвинувачення у вбивстві як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Щодо допиту свідків

22. Сторона захисту посилається те, що свідки, які брали участь у впізнанні засуджених, не були допитані під час судового розгляду, що підтверджується матеріалами провадження.

23. Суд зазначає, що ці свідки впізнали засуджених як осіб, які привезли мопед та залишили в квартирі, де він був згодом виявлений. Однак під час судового розгляду засуджені підтвердили, що саме вони доставили мопед в цю квартиру і там залишили. Таким чином, засуджені підтвердили той факт, на доведення якого надавалися протоколи впізнання з цими свідками.

24. За таких обставин Суд не вважає, що неможливість допитати цих свідків під час судового розгляду позначилася на здатності сторони захисту оспорювати обставини справи і вплинула на правильність висновків суду щодо встановлення цього факту.

25. З цих підстав Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо доведеності винуватості засудженого у вбивстві

26. Разом з тим Суд вважає слушними доводи сторони обвинувачення щодо того, суди попередніх інстанцій не мотивували належним чином, чому вони вважають винуватість засудженого у вбивстві своєї матері доведеною поза розумним сумнівом.

27. Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

28. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

29. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

30. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

31. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

32. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.[3]

33. Суд зазначає, що засуджений заперечував свою причетність до вбивства і зазначав, що 21 лютого 2021 року він пішов з квартири, де залишалися потерпіла і ОСОБА_10 , і про подальший розвиток подій в квартирі йому нічого не відомо.

34. В спростування цієї версії засудженого суди послалися лише на показання ОСОБА_10 , який свідчив проти засудженого, і на розповіді якого побудована фактична сторона обвинувачення.

35. У той же час суди в своїх рішеннях не пояснили, які докази дали їм підстави надати перевагу показанням ОСОБА_10 перед показаннями засудженого, у яких міститься протилежна версія щодо обставин спричинення смерті потерпілій, і не навели обставин, з посиланням на докази, які виключають ту версію розвитку подій, на якій наполягала сторона захисту.

36. За таких обставин Суд вважає, що судові рішення не містять належного обґрунтування, чому надані суду докази доводять винуватість засудженого поза розумним сумнівом.

Щодо повернення апеляційної скарги сторони захисту

37. Сторона захисту наполягає на тому, що її доводи не були розглянуті апеляційним судом, оскільки той необґрунтовано повернув апеляційну скаргу захисника.

38. Суд погоджується з цим доводом сторони захисту. Апеляційна скарга захисника була залишена без руху тому, що захисник (1) не заявив клопотання про дослідження доказів і (2) не вказав, яке рішення має прийняти апеляційний суд щодо ОСОБА_8 [4]

39. Суд зазначає, що частина 3 статті 404 КПК не передбачає обов`язку сторони заявляти клопотання про дослідження доказів, а лише надає сторонам таке право. Тому відсутність такого клопотання не може вважатися недоліком апеляційної скарги. Крім того, захисник на виконання цієї ухвали надав апеляційному суду відповідне клопотання.

40. Щодо другого зауваження апеляційної інстанції Суд зазначає, що захисник одного з обвинувачених не наділений повноваженнями діяти від імені та в інтересах інших обвинувачених, тому вимога апеляційного суду висловитися щодо рішення, якого він вимагає по відношенню до іншого обвинуваченого не ґрунтується на законі.

41. Тому Суд вважає залишення без руху і подальше повернення апеляційної скарги сторони захисту необґрунтованим.

42. Суд розглянув доводи сторони захисту, які викладені в касаційній скарзі і загалом співпадають з доводами апеляційної скарги. Таким чином, розгляд доводів захисту касаційним судом в повній мірі компенсує можливе обмеження можливостей сторони захисту апеляційним судом внаслідок повернення апеляційної скарги.

43. На підставі викладеного, Суд вважає, що оскаржений вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на апеляційний розгляд.

44. Допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень статті 412 КПК є істотними, і за таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою.

45. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведену судову практику, здійснити провадження із додержанням вимог законодавства і постановити рішення, яке відповідає положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

46. Враховуючи ступінь тяжкості злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , наявність ризиків, які передбачено статтею 177 КПК, зокрема, можливе переховування від суду та, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Суд вважає, що, до вирішення судом апеляційної інстанції питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але на строк не більше 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

До вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу, обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, але не більше ніж на 60 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови від 22 травня 2018 року у справі № 459/3331/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/72909346; від 8 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94264608; від 07 грудня 2021 року у справі № 233/596/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/101829910; 25 січня 2022 року у справі № 158/1022/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892519; від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15?к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107677460

[2] Постанова від 13 червня 2023 року у справі № 520/2703/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871748

[3] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238945; від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 , https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365803; від 02 червня 2021 року у справі № 712/5746/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495617; від 16 жовтня 2023 року у справі № 212/7057/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114513575; від 06 грудня 2023 року у справі № 639/3154/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115617701

[4] Ухвала від 10 серпня 2022 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105669254