Справа № 145/1195/22

Провадження №1-кп/145/48/2024

У Х В А Л А

"02" лютого 2024 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

       головуючого судді ОСОБА_1

       при секретарі ОСОБА_2 ,       

       за участі прокурора ОСОБА_3 ,

       потерпілої ОСОБА_4 ,

       представника потерпілих ОСОБА_5 ,

       обвинуваченого ОСОБА_6 ,

       захисника ОСОБА_7 ,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор просить продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, так як встановлений йому строк тримання під вартою закінчується 19.02.2024.

Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та передбачену за його вчинення кримінальну відповідальність, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, який вчинено в період іспитового строку, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, оскільки мова йде про особливо тяжкий злочин пов`язаний з нападом в тому числі на малолітню дитину, тобто наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:

- особисте зобов`язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання;

- особиста порука, оскільки у ОСОБА_6 на даний час відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;

- домашній арешт, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання.

За даних обставин прокурор просить продовжити строк тримання ОСОБА_6 під вартою строком ще на два місяці, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив його задоволити.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, та вважає, що ОСОБА_6 слід змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням засобів електронного контролю, оскільки, на його думку, ризики перераховані прокурором відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 також заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання його під вартою та підтримав думку свого захисника.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задоволити.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.07.2022 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ухвалами суду неодноразово його було продовжено.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який офіційно не працює, не має постійного джерела доходу; на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; раніше судимий за ч.1 ст.121 КК України, однак звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, під час дії якого йому інкримінується вчинення даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України.

Вищевикладене свідчить про те, що обвинувачений переоцінку своєї моделі поведінки не здійснив, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, перебуваючи на волі може, з метою уникнення від покарання незаконно впливати на свідків та потерпілих, в тому числі на малолітню дитину, переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений може допустити невиконання процесуальних обов`язків, покладених на нього в зв`язку зі статусом обвинуваченого.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_6 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст.ст. 177, 183, 199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м`які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження, а тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 терміном на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задоволити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 01 квітня 2024 року включно.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів ОСОБА_6 - з дня отримання її копії, рештою учасників - з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)», вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

 Суддя         ОСОБА_10