Справа № 296/723/18

2/296/1228/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" грудня 2018 р. м.Житомир

                                Корольовський районний суд м.житомира у складі:

                                                головуючого-судді Галасюка Р.А.,

                                                      секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду №327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського національного агроекологічного университету про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житомирського національного агроекологічного університету про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В заяві до суду позивач вказала, що Наказом Ректора Житомирського національного агроекологічного університету від 27.10.2017 року № 487 к її було звільнено з посади професора кафедри менеджменту організацій і адміністрування ім. П.М.Поліщука 30.10.2017 року у зв’язку із закінченням терміну дії контракту від 25 жовтня 2012 року відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.

Підставою для видачі наказу:  закінченням строку дії контракту, укладеного 25.10.2012 року відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначила станом на сьогоднішній день із наказом №487 к від 27 жовтня 2017 року її не ознайомлено, трудову книжку не вручено, наказ про звільнення виданий під час перебування її на лікарняному; в порушення умов контракту не попереджено про звільнення, тому з врахуванням того що триває навчальний рік, позивачка 20.10.2017 року подала  заяву на ім’я ректора про продовження терміну дії контракту до оголошення конкурсу, оскільки 01 вересня 2017 року Відповідачем видано наказ №374к, яким затверджено обсяги навантаження для розрахунку штатів науково – педагогічного складу ЖНАЕУ на 2017/2018 навчальний рік, відповідно до індивідуального навчального навантаження позивачки на навчальний 2017/2018 рік, а отже твердження ректора у письмовій відповіді  від 06.11.2017 року щодо відсутності  підстав щодо продовження терміну роботи на посаді професора кафедри менеджменту організацій і адміністрування ім. М.П. Поліщука через не наявність планового навчального навантаження є безпідставним.

Вважає, що її звільнення відбулось з грубим порушенням законодавства України, а тому є протиправним та просила стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до наданого розрахунку, та моральну шкоди в розмірі 50 000 грн..

З огляду на викладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні, позивач та його представник підтримали заявлений позов з підстав, наведених у позовній заяві, та просили його задовольнити. Пояснили суду, що у разі звільнення працівника у зв'язку з закінченням терміну, відповідно до умов контракту університет зобов’язаний попередити працівника  про закінчення строку дії контракту за два місяці до його закінчення. На думку позивача та його представника, посилання на  Закон України «Про вищу освіту» та Порядок проведення конкурсного відбору про заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Житомирського національного агроекологічного університету та укладання з ними трудових договорів (контрактів) безпідставні, оскільки позивачу було затверджено  планове навчальне навантаження на 2017/2018 навчальний рік, а тому позивач мав об’явити конкурс на заміщення її посади, щодо твердження відповідача про відсутність такого навантаження, то воно не відповідає дійсності.

Також вважають, що відповідачем було надано сфальсифіковане повідомлення від 29.08.2017 року №1065, оскільки позивач підписав повідомлення в інший редакції ніж надана відповідачем в матеріали справи, крім того з наданого документу не вбачається якою датою було ознайомлено Позивачку з його змістом. Позивач вважає, що оскільки оригінал Повідомлення відповідного змісту залишався у Житомирському Національному агроекологічному університеті, відповідач вже після ознайомлення зі змістом позовної заяви позивача, змінив його зміст. Крім того у ОСОБА_2 відповіді ректора Відповідача від 06.11.17р. №1417 на звернення Позивачки від 20.10.2017р. міститься посилання на недоцільність оголошення конкурсу через відсутність планового навчального навантаження.  Також представник позивача зазначив, що про факт підроблення службових документів  подано заяву про злочин до правоохоронних органів, яку внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, позивач та його представник посилалися на те, що з позивачем укладено контракт, який ніким не оспорений, не визнаний недійсним, а порушення трудових прав позивачки з боку відповідача носили постійний та системний характер, так  зменшення навчального навантаження по кафедрі було здійснено штучно, в результаті безпідставного перенесення основної фахової навчальної дисципліни «Менеджмент організацій», яку Позивачка викладала відповідно до свого атестату професора для студентів ОР «Магістр» спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування», з першого семестру 2017-2018 навчального року на третій семестр 2018-2019 навчального року. Напрацьовані ж Позивачкою навчальні дисципліни «Стратегічне управління» та «Маркетинг персоналу» було передано для викладання іншим викладачам без згоди Позивачки. Грубі порушення законодавства про працю щодо Позивачки в тому числі підтвердила перевірка уповноважених осіб Управління Держпраці у Житомирській області, здійснена в період 10.05 – 11.05. 2018 року в результаті чого ректору ЖНАЕУ ОСОБА_3 винесено припис на усунення виявлених порушень, але даний припис було залишено без виконання. Крім того Державною інспекцією навчальних закладів України, виявлені численні порушення, зафіксовані у відповідному Акті перевірки додержання суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері освіти, вимог законодавства про вищу освіту «01-13/8-03-06/1 (далі Акт перевірки) в частині порушених у зверненні ОСОБА_1 питань, на ст.ст.34-35 міститься висновок щодо продовження трудових відносин з проф. ОСОБА_1

Представник відповідача підтримав заперечення подані 22.05.2018 року, зазначив, що звільнення позивачки було здійснено після письмового повідомлення від 29.08.2017 року №1065, які ОСОБА_2 підписала власноручно, надала належним чином завірену копію повідомлення в матеріали справи; звільнення позивачки в період її тимчасової непрацездатності у зв’язку із закінченням строку трудового договору не позбавляє працівника права на одержання допомоги по соціальному страхуванню; листом від 10.11.2017 року позивача було поінформовано про звільнення, направлено копію наказу для ознайомлення та вказано про отримання трудової книжки, питання призначення на посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів регулюється нормами Закону України «Про вищу освіту» та Порядком проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад науково-педагогічних працівників Житомирського національного агроекологічного університету та укладання з ними трудових договорів (контрактів), а відповідне рішення приймається ректором при наявності навчального навантаження, позивачці було відмовлено у продовженні контракту на її звернення від 20.10.2018 року у зв’язку з недоцільністю проведення конкурсу через відсутність індивідуального навчального навантаження на навчальний рік у проф. ОСОБА_1, проте позивачка не позбавлена можливості брати участь у інших конкурсах оголошених університетам на заміщення інших посад, не зрозуміло який період вважати вимушеним прогулом, оскільки з моменту звільнення позивачки перебувала на листку непрацездатності тому не зрозуміло як обрахувати середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а звільнення взагалі не могло завдати позивачці моральної шкоди, тому у позові слід відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду професора кафедри менеджменту організацій Житомирського національного агроекологічного університету на підставі контракту строком на 5 років з 30 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2017 року 25 жовтня 2012 року.

Наказом ректора Житомирського національного агроекологічного університету ОСОБА_3 №487 к від 27 жовтня 2017 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту, укладеного 25.10.2012 року.

Суд вважає, що оспорюваний наказ не відповідає вимогам закону, а тому підлягає визнанню незаконним, виходячи з наступного.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Житомирський національний агроекологічний університет за статусом є вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації. Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада професора навчального закладу III-IV рівня акредитації, відноситься до переліку посад науково-педагогічних працівників.

У розділі 7 контракту передбачені підстави для його розірвання, однією з яких є закінчення строку дії контракту (п. 7.2.1).

При цьому відповідно до п. 6.8 контракту, передбачено обов’язок відповідача попередити позивача про закінчення строку дії контракту за два місяці до його закінчення.

Відповідно до п.2 ст.36 та ст. 39 Кодексу законів про працю України, контракт не може «переходити» в договір на невизначений строк коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення, а якщо у зазначений в контракті термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий строк.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу відповідач посилається, на письмове повідомлення від 29.08.2017 року №1065, надане в матеріали справи, які ОСОБА_2 підписала власноручно, про що позивач заперечує, суд вважає помилковим, оскільки даний документ не містить дату, коли саме позивачка його підписала, а тому не можливо встановити коли її було ознайомлено зі змістом даного повідомлення.

Натомість 20.10.2017 року Позивачка звернулась з письмовою заявою на ім’я ректора про продовження терміну дії контракту з 31.10.2017 року по 30.08.2019 року до обрання за конкурсом на заміщення вакантних посад, що не заперечував відповідач.

У відповіді від 06.11.17р. №1417 на вказане звернення Позивачки, ректор Відповідача зазначив, що підставою для оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади є наявність планового навчального навантаження, а тому відсутні юридичні підстави для продовження терміну роботи на займаній Позивачкою посаді.

Відповідно до п. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Відповідно до Рекомендацій щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів), затверджених Наказом Міністерства освіти та науки України від 05.10.2015 р. № 1005, посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Відповідно до п.п. 1.3, 4.4 Положення щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів) у Житомирському національному агроекологічного університеті, затверджені рішенням Вченої ради ЖНАЕУ від 30.03.2016р. протокол №7, конкурс оголошується не пізніше як через два місяці після набуття нею статусу вакантної, а в порядку обрання за конкурсом, не пізніше як за три місяці до закінчення терміну дії трудового договору (контракту) з науково-педагогічним працівником.

Відповідачем було подано в матеріали справи Акт перевірки додержання суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері освіти, вимог законодавства про вищу освіту «01-13/8-03-06/1 (далі Акт перевірки) в частині порушених у зверненні ОСОБА_1 питань , в якому зокрема на ст.ст.34-35 міститься висновок щодо продовження трудових відносин з проф. ОСОБА_1, зокрема вказано, що на 2017-2018 навчальний рік ОСОБА_1 встановлено навантаження у розмірі 0,5 ставки (наказ від 01.09.2017 року №374).

З огляду на викладене вбачається, що на момент закінчення строку дії контракту, укладеного з проф. ОСОБА_1, що мало місце в першому семестрі 2017/2018 навчального року вказаному науково-педагогічному працівнику було затверджено навантаження у розмірі 0,5 ставки, відповідно до Наказу від 01.09.2017 року №374, тобто за 2 місяці до спливу строку дії контракту.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності юридичних підстав для продовження терміну роботи на займаній Позивачкою посаді через недоцільність оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади через відсутність планового навчального навантаження.

З огляду на викладене, суд вважає що за три місяці до закінчення строку дії контракту від 25.10.2012 року, укладеного між сторонами  тобто 30 липня 2017 року ректор університету своїм наказом повинен був оголосити конкурс на заміщення посади, яка буде вакантною, однак такий наказ не видавався, а конкурс не оголошувався.

Також судом встановлено, що після звільнення Позивачки, конкурс на заміщення вакантної посади, який мав би бути оголошений не пізніше двох місяців після набуття нею статусу вакантної, як того вимагає п.4.4 вищевказаного Положення, оголошено не було.

Таким чином, до закінчення строку дії Контракту, роботодавець не був позбавлений можливості оголосити конкурс на заміщення вакантної посади або продовжити термін контракту укладеного між сторонами до оголошення конкурсу, на підставі заяви Позивачки від 20.10.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту Наказом ректора Житомирського національного агроекологічного університету ОСОБА_3 №487 к від 27 жовтня 2017 року, в період тимчасової непрацездатності.

Тобто вже після оформлення звільнення позивача, ректор Житомирського національного агроекологічного університету розглянув звернення позивача щодо продовження терміну її роботи на займаній посаді, зазначивши у своїй відповіді від 06.11.17р. №1417 відсутність юридичних підстав для оголошення конкурсу не взявши до уваги існування  Наказу від 01.09.2017 року №374 та ту обставину, що позивачу було затверджено навантаження у розмірі 0,5 ставки на 2017/2018 навчальний рік.

Крім того, судом встановлено, що з 23 жовтня 2017р. по до 02.02.2018 року у зв’язку з хворобою позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується переліком лікарняних листків наданих в матеріали справи.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Статтею 47 КЗпП та пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58 (далі — Інструкція) передбачено, що у день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення і провести з ним розрахунок у встановлені строки.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, відповідно до пункту 4.2 Інструкції, роботодавець у цей же день має надіслати працівнику поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

З огляду на цю норму, суд вважає помилковим посилання представника відповідача на те, що листом від 10.11.2017 року позивача було поінформовано про звільнення, направлено копію наказу для ознайомлення та вказано про отримання трудової книжки, оскільки в матеріали справи не подано докази направлення цих документів позивачу, а саме повідомлення про необхідність отримання трудової книжки роботодавець мав надіслати ще у день звільнення.

Отже, при звільнення позивача не були додержані вимоги Рекомендацій щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів), затверджених Наказом Міністерства освіти та науки України від 05.10.2015 р. № 1005, Положення щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів) у Житомирському національному агроекологічного університеті, затверджені рішенням Вченої ради ЖНАЕУ від 30.03.2016р. протокол №7.

Та обставина, що на думку відповідача,  ОСОБА_1 сама відмовилась від викладання запропонованих їй дисциплін, суд вважає безпідставним.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо додержання порядку здійснення оголошення на заміщення вакантних посад та законність звільнення позивача з займаної посади.

За правилами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок)

З урахуванням цих норм, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу провадиться відповідно до норм Порядку, згідно з  п. 2  якого середньомісячна заробітна плата для оплати часу вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Оскільки звільнення Позивачки ОСОБА_1 відбулося  30 жовтня 2017 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих  ним  за  попередні  два  місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2017 року.

Проте, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід застосувати положення частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, унаслідок чого не включати в розрахунок виплати, які не підлягають урахуванню, а саме відпускні та лікарняні, а також розрахувати вказаний показник відносно робочих, а не календарних днів.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Як вбачається з довідки наданої бухгалтерією відповідача, копія якої долучена в матеріали справи, зарплата позивачки за вересень 2017 року склала 11226,20 грн., за жовтень 2017 року -15400,28 грн.

Загальна сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з листопада 2017 по жовтень 2018 року, яка підлягає стягненню, відповідно до заявлених позивачем вимог з врахуванням перебуванням на лікарняному відповідно наданого розрахунку становить 127214,64 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня    1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Враховуючи ту обставину, що позивач працювала на займаній посаді 10 років та не мала жодних зауважень, дисциплінарних стягнень, тому незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати позивачкою нормальних життєвих зв’язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи слабкий стан її здоров’я після важкого оперативного втручання, звільнення з роботи морально її травмувала та заподіяла душевне хвилювання, через яке у позивачки з’явилося безсоння, тривога а відновлення здоров’я дійсно потребувало більших зусиль, витрат коштів та часу.

Тому суд погоджується, з врахуванням соціальної значимості праці позивача її бездоганну роботу на займаній посаді на протязі багатьох років, що позивачу заподіяно моральну шкоду незаконним звільненням в розмірі 50 000 грн.

З огляду на викладене та оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про визнання незаконним наказу ректора Житомирського національного агроекологічного університету ОСОБА_3 №487 к від 27 жовтня 2017 року про звільнення позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що наказ про звільнення позивача визнаний судом незаконним, а тому підлягають задоволенню також вимоги позивача про поновлення його на посаді професора кафедри менеджменту організацій і адміністрування ім. М.П. Поліщука Житомирського національного агроекологічного університету

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

На підставі п.2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає допуску до негайного виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяц та поновлення позивача на роботі.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України « Про освіту», Законом України «Про вищу освіту», ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, Наказом Міністерства освіти та науки України від 05.10.2015 р. № 1005, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» , ст.ст. 39, 40, 47, 235 КЗпП Українист. 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

                                                           В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житомирського національного агроекологічного университету про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ ректора Житомирського національного агроекологічного університету ОСОБА_3 №487 к від 27 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту від 25.10.2012 року.

Поновити ОСОБА_5 на посаді професора кафедри менеджменту організацій і адміністрування ім. М.П. Поліщука з моменту незаконного звільнення.

Стягнути з Житомирського національного агроекологічного університету (10008, м. Житомир, бульвар Старий, 7, код ЄДРПОУ 00493681) на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за вісім місяців в розмірі 127214,64 (сто двадцять сім двісті чотирнадцять гривень 64 копійок) грн.

Стягнути з Житомирського національного агроекологічного університету (10008, м. Житомир, бульвар Старий, 7, код ЄДРПОУ 00493681) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з Житомирського національного агроекологічного університету (10008, м. Житомир, бульвар Старий, 7, код ЄДРПОУ 00493681) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Cуддя                                                                                                                 Р. А. Галасюк