Справа № 361/4295/17

Провадження № 2/361/359/18

11.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Броварський міськрайонний суд  Київської області в складі:

              судді                        - Сердинського В.С.

             при секретарях      - Латенко Л.П., Семінська Х.О.,

                розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: нотаріус Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: нотаріус Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що 31 травня 2014 року подарував свій будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 3221288001:01:019:001, своїй дочці відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дані договори були посвідчені державним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстровані в реєстрі за номерами: 1-1239, 1-1240.

Вищевказаний будинок був побудований в 1960 році батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після смерті яких, відкрилась спадщина на дане майно для позивача, двох його братів та сестру. І, оскільки у них трьох було житло, а у позивача не було, то його брати та сестра відмовились від своїх спадкових прав на його користь.

Даний будинок являвся і являється єдиним житлом позивача.

В даний час позивач зрозумів, що укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки з тими наслідками, які виходять з них, відбулося під впливом помилки.

Восени 2013 року, оскільки позивач вже був людиною похилого віку, за станом здоров’я потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги, погодився на передачу будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 лише за умови довічного догляду та утримання, тобто фактично вважав, що по суті уклав договір довічного утримання.

Позивач надав доручення ОСОБА_2, щоб оформлення договорів проводили без нього, тому копії договорів дарування в нього відсутні.

Спершу відповідач прибирала в будинку, на подвір’ї, замінила дерев’яні вікна на металопластикові, відремонтувала паркан.

Влітку 2015 року позивач дуже сильно захворів і йому необхідна була серйозна допомога та лікування. Однак відповідач зовсім ним не цікавилась і допомагати не збиралась. Допомагали позивачу чужі люди, сусіди, брат.

Відповідач ні моральної, ні матеріальної участі у лікуванні та догляді за позивачем не приймала.

Позивач звертався до відділу поліції, просив відкрити кримінальне провадження, в зв’язку з шахрайським заволодінням його майна відповідачкою.

Зазначав, що з 1999 року він постійно зареєстрований та мешкає за адресою: с. Русанів, вул. Набережна, 11, і навіть не знімався з реєстрації на момент укладення договорів дарування, а також те, що він сам особисто сплачує комунальні послуги дає всі підстави вважати, що позивач не мав на меті дарувати будинок, в якому проживає, та земельну ділянку, на якій він розташований.

Оскільки позивач вважав, що фактично укладає договір довічного утримання, а не договори дарування, вважає що договори дарування будинку та земельної ділянки мають бути визнані недійсними на підставі ст. 229 ЦК України.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори дарування будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Набережна, 11, та земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 3221288001:01:019:001, розташованої за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Набережна, 11, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчені державним нотаріусом ОСОБА_3 31.05.2014 р. за реєстровими номерами: 1-1239, 1-1240.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, просили про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позивач зазначав, що на момент укладення оспорюваних договорів дарування йому було 69 років, а зараз - 73, на той момент він не потребував допомоги та постійного стороннього догляду, міг сам себе обслуговувати та забезпечувати, розумів наслідки своїх дій та міг ними керувати. Вважав, що дочці залишиться будинок, а вона зі своєю сім’єю натомість його догляне. Дочка самостійно збирала необхідні документи, а позивач лише підписав договори дарування у нотаріуса. В 2016 році він дізнався, що за умовами договору дарування, дочка не зобов’язана доглядати його до смерті.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі.

В судове засідання третя особа нотаріус Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що є сусідом позивача ОСОБА_1 Дочка приїжджає до нього нечасто, рідко допомагає. Між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування на умові, що остання буде доглядати батька.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що є сусідом позивача, відповідача та її родину бачив 2-3 роки тому. Зять з внуком обіцяли побудувати веранду.

В судовому засіданні ОСОБА_10 показав, що з 1989 року є сусідом позивача, про що укладався договір йому не відомо. Відповідача бачив у батька останній раз 2 роки тому назад.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що є рідним братом позивача, зять брата запропонував йому укласти договір дарування взамін на догляд доньки за ним, проте дочка перестала піклуватися батьком в 2014 році. Між сторонами укладався договір дарування, проте позивач його не усвідомлював, між ними була усна домовленість про догляд взамін на будинок та землю.

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 довіреність на виготовлення та отримання необхідних документів для дарування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221288001:01:019:001, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Набережна, 11 (а.с.108).

31 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_1, з однієї сторони – дарувальник, та відповідачем ОСОБА_2, з другої сторони – обдаровувана, було укладено договори дарування житлового будинку, житловою площею 13,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 3221288001:01:019:001, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Набережна, 11, посвідчені державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 та зареєстровані в реєстрі за №1-1239 та №1-1240 (а.с.82,90).

Згідно акту обстеження житлових умов, складеного 05 липня 2017 року депутатом Русанівської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_12, позивач ОСОБА_1 з 1999 року постійно зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час будинок потребує серйозного, а то і капітального ремонту. Для років ОСОБА_1 та його стану здоров’я, умови проживання являються складними і тяжкими (а.с.14).

За вказаною адресою позивач сплачує комунальні послуги, зо підтверджується копіями квитанцій на оплату спожитих житлово-комунальних послуг (а.с.15-19).

Відповідно до актів про надані медичні послуги, результатів дослідження, результатів ультразвукового дослідження, консультаційних заключень лікарів, позивач ОСОБА_1 в 2016 році проходив комплексне медичне обстеження (а.с.20-37).

В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_11 звернулися до Броварського ВП ГУ НП в Київській області із заявами про недотримання дочкою позивача усних домовленостей щодо догляду за батьком ОСОБА_1, а тому останній хоче повернути право власності на будинок за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Набережна, 11, на своєї ім’я, оскільки восени 2013 року він переоформив будинок на дочку взамін на своє утримання. Заяви до єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були у зв’язку із відсутністю даних, які б на час вивчення матеріалів давали можливість кваліфікувати дії особи за ознаками певного кримінального правопорушення (а.с.41-42).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229–233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити, оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки мав вік 69 років, не потребував допомоги та постійного стороннього догляду, міг сам себе обслуговувати та забезпечувати, розумів наслідки своїх дій та міг ними керувати.

Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено в сукупності обставин, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваних договорів дарування в силу свого віку та стану здоров’я потребував сторонньої допомоги, тому мав намір укласти з дочкою відповідачем ОСОБА_2 саме договір довічного утримання, а не договір дарування.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на спірне нерухоме майно (а.с.48-49).

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 158, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: нотаріус Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки - відмовити.

Забезпечення позову, накладене ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року в справі №361/4295/17 (провадження №2/361/359/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: нотаріус Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, – скасувати.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

-будинку, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Русанів, вулиця Набережна, 11;

-земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 3221288001:01:019:001, яка розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Русанів, вулиця Набережна, 11.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський