ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

26 грудня 2018 року м. Ужгород№ 260/1239/18

Закарпатський окружний адміністративний суд     у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області,     Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1     звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області,     Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо неоформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; 2) зобов'язати Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачі звернулися до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області із заявою від 25 вересня 2018 року про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Проте відповідач 1 листом від 20 жовтня 2018 року №161 фактично відмовив у оформленні та видачі такого, оскільки запропонував оформити паспорт згідно із Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» та Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі, отриманою представником відповідача 1 04 грудня 2018 року, Міжгірському районному відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, про причини неподання такого суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

10 грудня 2018 року відповідач 2 надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи тим, що за результатами розгляду заяви-звернення позивача, поданого в порядку Закону України «Про звернення громадян», з приводу оформлення паспорта громадянина України неповнолітній дитині у формі книжечки, листом від 20.10.2018 р. №161 надано відповідь з роз’ясненням порядку оформлення паспорта громадянина України. Вважає, що територіальним підрозділом не надавалась відмова в оформленні паспорта, оскільки позивач зверталася тільки із зверненням громадян та не надала визначеного Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України переліку документів, необхідного для оформлення паспорта.

17 грудня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 14.12.2018 р., відповідно до якого аргументи відповідача вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що вона, як законний представник, та дитина особисто звернулися до відповідачів із відповідною заявою для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки та отримали відмову в отриманні такого. Про це свідчить пропозиція відповідачів оформити паспорт згідно із Законом України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р., відповідно до яких оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки. Зазначає, що у зв’язку з небажанням відповідачем 1 приймати документи для оформлення паспорта у формі книжечки вони були зобов’язані звернутись в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року неповнолітній ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2І.) та його законний представник (піклувальник)  ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернулися до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області з заявою, відповідно до якої просили оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, без застосування Єдиного державного демографічного реєстру і без присвоєння унікального номера запису. Повідомили, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано  в разі позитивної відповіді на заяву та просили відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надіслати письмову відповідь на вказану в заяві адресу (акр. спр. 14).

За результатами розгляду зазначеного звернення Міжгірським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області листом №161 від 20 жовтня 2018 року роз'яснено, що для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів (арк. спр. 15).

Відповідь аналогічного змісту було надано також Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області (лист №Г-69/6/2101-18/2101.3.1/14905-18 від 26.10.2018 р.; акр. спр. 16).

Вважаючи бездіяльність суб’єктів владних повноважень щодо невидачі паспорта громадянина України у формі книжечки протиправною, з метою захисту порушеного права позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі – Закон). Даний           законодавчий акт є чинним станом на день звернення позивачів із заявою до відповідачів та регулює спірні правовідносини.

Ч. 1 ст. 21 вищезазначеного Закону встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується  з  нормами  Положення  про  паспорт  громадянина  України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України №2503-XII від 26.06.1992 р. (далі – Положення).

Відповідно до норм ч. 2 ст. 21 Закону, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону передбачено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону.

П. 3 Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення. Так, зокрема, п. 13 Положення передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

-          заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

-          свідоцтво про народження;

-          дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

-          у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви від 25 вересня 2018 року) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р. (далі – Порядок).

Згідно пп. 1 п. 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

П. 35 Порядку визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

Відповідно до п. 37 Порядку, працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин суд дійшов висновку, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразку, з долученням визначеного переліку документів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем в позовній заяві та відповіді на відзив, вона та дитина із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу не зверталися, а лише подали заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян». Окрім того, до заяви від 25 вересня 2018 року передбаченого переліку документів не долучили, а тільки повідомили про майбутнє їх подання в разі отримання позитивної відповіді.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачами 1, 2 надана відповідь в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», з роз'ясненням визначеного в Порядку та Положенні алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, зокрема звернуто увагу заявників на необхідність особистого звернення із заявою встановленого зразка з долученням необхідних документів.

Тому суд вважає, що листами №161 від 20.10.2018 р. та №Г-69/6/2101-18/2101.3.1/14905-18 від 26.10.2018 р відповідачами не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та його законним представником не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає бездіяльність відповідачів щодо оформлення та видачі паспорта ОСОБА_2, оскільки позивачами не було дотримано встановленої законодавством процедури. Суд зауважує, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності його заяви та визначеного переліку документів.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи – це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.

Чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним в ст. 2 Закону. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Тому суд вважає, що оскільки право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене, позовна вимога щодо зобов'язання оформити та видати такий є передчасною та задоволенню не підлягає.  

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов’язання органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, оформити та видати паспорт громадянина України, яке по суті буде передувати розгляду останніми заяви ОСОБА_2, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.   

Тому суд вважає, що позовні вимоги є передбаченими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 139, 243, 245, 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: буд. 699, с. Синевир, Міжгірський район, Закарпатська область, 90041; паспорт серії ВР №371541)  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (місце проживання: буд. 699, с. Синевир, Міжгірський район, Закарпатська область, 90041) до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Возз’єднання, буд. 1, смт. Міжгір'я, Міжгірський район, Закарпатська область, 90000), Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Грибоєдова, буд. 12а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 37809328)    про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_3