ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

справа №1340/6213/18

28 грудня 2018 року

                              м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

                                                        в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: 79000, м.Львів, вул.Мазепи, 11А/3) звернулася до суду з позовом  до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження:79000, м.Львів, вул.Левицького, 18), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії позивачу за вересень та жовтень 2018року;

-зобов’язати Головне  управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити позивачу пенсію за вересень та жовтень 2018року та здійснити компенсацію позивачу втрати частини доходів за вересень та жовтень 2018року у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат»;

-стягнути з Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача 2000,00грн. моральної шкоди, завданої  протиправною бездіяльністю Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати позивачу пенсії за вересень та жовтень 2018року.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що  до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як видно із матеріалів справи, позивач не додала до позовної заяви документа про сплату судового збору. Проте, просить суд  відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій вказаній статті.

Зазначене положення закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 133 КАС України,  якою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення таких норм спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, суд зауважує, що особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні клопотання і документи, які свідчили би про незадовільний майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім’ї  тощо).

Також, позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджували   б можливість сплати судового збору у майбутньому.

При цьому, суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», п.1 ст.6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом ( «Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», «Ейрі проти Ірландії».

Враховуючи зазначений вище виклад принципів судочинства, встановлених прецедентним правом, суд не виключає можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення п.1 ст. 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).

Отже, згідно з практикою Європейського Суду компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення.

Вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що підстави для відстрочення від сплати судового збору відсутні. Водночас, позивач  не позбавлений права подати суду докази на підтвердження незадовільного  майнового стану.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018» встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00грн.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 704,80грн.

Пунктом 3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз.2 ч. 3  ст.6 Закону України № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З позовної заяви вбачається, що позивач заявила вимоги немайнового характеру та майнового характеру.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії позивачу за вересень та жовтень 2018року та зобов’язання Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити позивачу пенсію за вересень та жовтень 2018року та здійснити компенсацію позивачу втрати частини доходів за вересень та жовтень 2018року у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат є немайнового характеру, і становить 704,80грн.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення з Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача 2000,00грн. моральної шкоди, завданої  протиправною бездіяльністю Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати позивачу пенсії за вересень та жовтень 2018року є майнового характеру, оскільки впливає на склад майна позивача, і становить 704,80грн.

Тому, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1409,60грн. (704,8грн.x2).

Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених     ст.ст. 160,     161     вказаного Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: для нової (уточненої) позовної заяви із зазначенням: надати суду докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

У Х В А Л И В :

позовну заяву ОСОБА_1 до Головного  управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Позивачу встановити десятиденний  строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом подання позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.

Роз’яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.          

             Суддя                                                                                Лунь З.І.