Справа №2-а-61/10

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2010 року                                                                        м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі головуючого судді - ДУДЧЕНКО В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду в Красноградському районі про перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС -

В С Т А Н О В И В:

  ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом в якому прохає зобовязати Управління пенсійного фонду в Красноградському районі провести перерахунок та виплатити пенсію, як інваліду 3 групи особи постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії тому, що пенсія повинна бути значно вищою чим вона виплачується. Позивач стверджував, що статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 Закону, а тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. В зв’язку з чим просить зробити йому перерахунок та виплату такої пенсії з 31.10.2006р.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити виходячи з того, що позивач отримає пенсію по інвалідності яка призначена за нормами ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається постановою Кабінету Міністрів Українивід 03.01.2002 року №1 та ч.4 ст.54 Закону України де призначення проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком – 19 гривень 91 копійок і відповідає вимогам постанови КМУ від 30.05.1997 року №523. У відповідності до ч.1, 3 ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених з цим Законом. Крім того, витрати повязані задоволенням позовних заяв отримувачами пільг внаслідок рішень Конституційного Чуду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року не враховані в Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до заяви він прохає справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання також не з’явився, відповідно до поданої ним заяви, він просить розглядати справу буз участі їхнього представника з урахуванням наданих ними заперечення.

За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом IIІ групи та він був віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом IIІ групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає доцільним відмітити, що ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тобто до 01.01.08 р., передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.

Слід відмітити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.02р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» суперечать положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі змісту ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами, законодавчо не визначено.

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. При цьому, згідно ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиними законами, які регулюють правовідносини щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про Державний бюджет на відповідні роки, виходячи із загальних засад пріоритетних законів над підзаконними нормативними актами щодо встановлення мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що до наявних правовідносин необхідно застосовувати закони України, якими врегульовані подібні правовідносини, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Тобто, в усіх випадках визначення позивачу розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно в 2006 р. застосовувати Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким встановлено, що для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.; а в 2007р. застосовувати ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.

За таких же підстав призначення та розрахунок додаткової пенсії повинно здійснювати з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, для врегулювання правовідносин з приводу призначення пенсії позивачу мають застосовуватись норми ст.ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином вимоги позивача на призначення йому пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006р. є обґрунтованими.

В подальшому п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.50 та ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" викладено в новій редакції.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Таким чином з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС. був встановлений певними нормами Закони - України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, пенсійні органи, здійснивши у зазначений період виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.

Отже, суд дійшов висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року пенсійні органи не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп. який у п.3 зазначив наступне: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше"

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на пенсійні органи обов'язку здійснити виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.

Після визнання неконституційними положень п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.50 та ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" залишилися в редакції, яка передувала цим змінам тобто, відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Після 22.05.2008р. до ст.ст.50 та 54 Закону № 796-ХІІ ніякі зміни не вносились, тобто в такій же редакції вказані статті залишилися, як на 2009 рік так і на день прийняття рішення по справі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 11.01.2010р.(день звернення до суду).

Щодо захисту права позивача на отримання пенсії у майбутньому суд зауважує, що з положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права. свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосуванню частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому суд не вбачає порушення строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ст.50, ст.54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

За змістом ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст.99 КАС України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст.50, ст.54 3акону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.3 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України та ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6-14, 71, 99, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме з в період з 01.11.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 11.01.2010р.  у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Красноградський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: