ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

26 грудня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 440/4014/18

          Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі  за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язанання вчинити певні дії,  -

В С Т А Н О В И В:

          13 листопада 2018 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області  про визнання незаконним та скасування рішення про розгляд клопотання ОСОБА_2 від 27.04.2018, оформлене наказом від 30.10.218 в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності  для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського  району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення; встановлення судового контролю.

          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.  

           17 грудня 23018 року позивачем подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом

- заборони передачі відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 5323084400:00:003:0078), стосовно якої розглядається справа №440/4014/18 (відповідно до графічних матеріалів) у комунальну власність Машівської селищної об'єднаної територіальної громади;

- заборони Машівській селищній об'єднаній територіальній громаді реєструвати право комунальної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5323084400:00:003:0078).

В обґрунтування цього клопотання позивач вказує на те, що земельна ділянка, стосовно якої розглядається справа №440/4014/18, входить до масиву земельної ділянки (кадастровий номер 5323084400:00:003:0078), яка є у переліку ділянок, що передаються у комунальну власність.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №440/4014/18 передано судді Алєксєєвій Н.Ю. 22 грудня 2018 року.

          Розглянувши клопотання, суд дійшов наступного висновку.

          Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

          З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачає, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином забезпечення позову - це сукупність  процесуальних  дій,  які гарантують  виконання  рішення  суду  в  разі задоволення позовних вимог.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов’язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

          Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

          При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

          Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

          Суд зазначає, що при розгляді клопотання про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду - саме в ході розгляду адміністративної справи.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

При цьому, пунктом 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

          Оцінюючи обґрунтованість клопотання позивача про забезпечення позову, суд враховує, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладеним або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для  відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.

Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про розгляд клопотання ОСОБА_2 від 27.04.2018, оформлене наказом від 30.10.218 в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га; зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності  для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського  району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення; встановлення судового контролю.

Підставою для звернення до суду є протиправна, на думку позивача, відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га.

Згідно акту від 02 серпня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області  передано у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5323084400:00:003:0078.

При цьому заборона передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5323084400:00:003:0078 з державної власності в комунальну не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Тобто, обраний засіб забезпечення позову виходять за межі предмету спору, заявленого в даній справі.

          Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.

          Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язанання вчинити певні дії

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

          До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.     

          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва