ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/4881/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Міністерства юстиції України, у якому просив: визнати дії відповідача про відмову у виконанні рішення Європейського суду з прав людини №24690 від 12 жовтня 2017 року неправомірними; зобов'язати відповідача виконати вказане рішення як частину процедури виконання пілотного рішення по справі «Іванов проти України» №40450/04 від 15 жовтня 2009 року; виплатити йому справедливу компенсацію 2 000 євро; вжити додаткових заходів індивідуального характеру, виконати постанову Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року у справі №22-3353.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Європейський суд з прав людини чітко вказав, що його заява є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі «Іванов проти України №40450/04 від 15 жовтня 2009 року та відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні «Іванов», має бути надано в рамках процедури виконання. Тобто, на думку позивача, його рішення необхідно виконувати так само як і рішення «Іванов проти України» та держава Україна повинна нарахувати йому справедливу компенсацію та вжити додаткових заходів індивідуального характеру, виконавши постанову Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Із його змісту убачається, що Європейський суд з прав людини не присуджував заявникам справедливу сатисфакцію, а зобов'язав державу Україну вжити заходів загального характеру, що не відноситься до компетенції державної виконавчої служби та не підлягає виконанню в порядку, визначеному ст.ст. 7-9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки Міністерство юстиції України не є стороною у справі №22/3353, вимога позивача щодо вжиття заходів індивідуального характеру в частині виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням описки «справедлива компенсація 2 500 тис. євро».

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального, матеріального та міжнародного права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом установлено, що рішенням Великої Палати Європейського суду від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші про України» (заява №46852/13 та інші) Європейський суд з прав людини постановив вилучити зі свого реєстру (strike out) 12 148 заяв, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, рішення 15.10.2009).

До зазначеного списку розгляду заяв приєднано заяви позивача №1867/14 та №24690/15.

У подальшому, позивач звертався до Міністерства юстиції України із заявами щодо виконання вказаного рішення Європейського Суду, уважаючи, що держава Україна повинна нарахувати йому справедливу компенсацію та вжити додаткових заходів індивідуального характеру, виконавши постанову Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року №22-3353.

Міністерство юстиції України у відповідь на звернення позивача повідомило, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання, а також вказано, що виконання рішення національних судів віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон) рішенням Європейського суду з прав людини є: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до статті 2 Закону Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Відповідно до ст. 4 Закону протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» стислий виклад Рішення українською мовою, який має включати: офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; номер заяви до Суду; дату постановлення Рішення; стислий виклад фактів у справі; стислий виклад питань права; переклад резолютивної частини Рішення.

Зазначене у частині першій цієї статті видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання.

Згідно ст. 5 Закону протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковому виконанню Україною відповідно до Закону підлягають остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, якими, зокрема, визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та щодо справедливої сатисфакції у справі проти України.

Судом встановлено, що рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

Пунктом 204 цього рішення передбачено, що недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».

При цьому, зазначеним рішенням не передбачена виплати справедливої сатисфакції заявникам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Великої Палати Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» в частині заяви позивача є остаточним, однак не тим рішенням, яке у розумінні пунктів «а» і «б» Закону має виконуватися згідно вимог цього Закону щодо позивача.

Частиною першою статті 1 Закону визначено, що виконання рішення Суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Порядок виконання державною виконавчою службою рішень в частині виплати відшкодування встановлений статтями 7-9 Закону.

Згідно частини 1 стаття 8 Закону виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні.

Порядок вжиття заходів загального характеру здійснюється відповідно до статей 13-15 Закону.

Згідно ст. 13 Закону заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Згідно частини 1 ст. 14 Закону щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до частин 1, 4 статті 15 Закону прем'єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у статті 14 цього Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем'єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті.

Отже, оскільки із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» слідує, що Суд визнав подальший розгляд заяви позивача невиправданим, не висловив правової позиції по суті цієї заяви, вказавши, що недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру, та в ньому не передбачалось виплати справедливої сатисфакції заявникам, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача протиправними та виплати позивачу справедливої сатисфакції.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року у справі №22-3353, позаяк рішення Великої Палати Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» не є рішенням, яке відповідно до Закону підлягає виконанню в частині застосування заходів індивідуального характеру, а виконання рішення національного суду згідно Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється органами державної виконавчої служби.

Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо того, що суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення усупереч того, що в матеріалах справи відсутній автентичний переклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять переклад вказаного рішення, який у суду не викликає сумніву.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 26 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна