Справа № 465/7034/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/811/267/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» -

Кусого А.В., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором про кредитування поточного рахунку (овердрафту),

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 05 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»; банк), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-600/210/2007, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на проведення ремонту нерухомого майна в сумі 60 000 доларів США з фіксованою процентною ставкою 12,49 % річних, з датою остаточного повернення кредиту до 05 листопада 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 05 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № SR-600/210/2007, відповідно до умов якого остання, як поручитель, зобов'язувалася відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 як боржником боргових зобов'язань перед банком, у повному обсязі таких зобов'язань. 05 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладено договір про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 600/3146/07/1, а 16 січня 2008 року - додатковий договір № 600/3146/07/02, відповідно до умов яких ОСОБА_5 надано кредит із збільшенням ліміту овердрафту до 6 500 гривень терміном до 05 листопада 2015 року. 26 листопада 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № МL-600/210/2007 та договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 600/3146/07/1. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 20 серпня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 1 736,74 доларів США (37 245 гривень 78 копійок), за нарахованими та несплаченими відсотками - 86,23 доларів США (1 849 гривень 28 копійок), пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту - 10 670 гривень 43 копійки. Заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафту) станом на 17 вересня 2014 року становить: за тілом кредиту- 4 564 гривні 80 копійок, за відсотками за користування овердрафтом - 5 423 гривні 49 копійок. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором та договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що оскільки нові докази та заяву про застосування строку позовної давності відповідачем подано 25 травня 2015, коли судом ухвалено рішення у справі, то суд в порядку п.4 ч.1 ст.169 ЦПК України зобов'язаний був відкласти розгляд справи, щоб не порушувати принципи змагальності учасників судового процесу, передбачені ст.10 ЦПК України та право, передбачене ст.27 ЦПК України в частині заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб. На думку апелянта, суд прийняв рішення лише на підставі доказів, поданих відповідачем, натомість не дав можливості позивачу їх спростувати. Суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок, проведений відповідачем, який не відповідає дійсності. При цьому судом не враховано вимоги п. п.5, 5.4, 5.4.1. та п. 6.2 договору овердрафту, що стосуються договірного списання коштів у разі існування боргів за кредитними договорами. Безпідставним є посилання у рішенні суду на порушення позивачем п. п.13.3 договору факторингу, зокрема в частині передачі та обробки персональних даних відповідачів, оскільки такий відповідачів не стосується взагалі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 червня 2016 року рішення Франківського районного суду м. Львова суду Львівської від 25 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором про кредитування поточного рахунку (овердрафту) відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Кусий А.В. апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи , викладені у скарзі. Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що 05.11.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-600/210/2007 (виконання зобов'язань за яким забезпечено порукою на підставі договору № SR-600/210/2007 від 05.11.2007, укладеним між банком та ОСОБА_6), відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредит на проведення ремонту нерухомого майна в сумі 60 000 доларів США, з фіксованою процентною ставкою 12,49 % річних, з датою остаточного повернення кредиту до 05.11.2015.

Відповідно до п. 1.1 договору з метою отримання обслуговування та погашення кредиту банк відкриває позичальнику поточний рахунок № 26203001768768.

Повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розміри та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок (п. 1.5.1).

Крім того, 05.11.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладено договір про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 600/3146/07/1, а 16.01.2008 - додатковий договір № 600/3146/07/02, відповідно до умов яких ОСОБА_5 надано кредит із збільшенням ліміту овердрафта до 6 500 гривень терміном до 05.11.2015.

За умовами вказаного договору банк надає позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку № 26203001768768 у розмірі ліміту овердрафту, збільшеного на підставі додаткового договору від 16.11.2008 № 600/3146/07/02.

За умовами вказаного договору (п.5.3.3) у випадку існування у позичальника інших боргових зобов'язань перед банком, у тому числі боргових зобов'язань за кредитним договором, боргові зобов'язання за цим договором погашаються в першу чергу шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника.

Судом також установлено, що 26.11.2013 між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в силу положень ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України укладено договір факторингу № 26/11/13 (а.с.41-45 т.1) із актом приймання-передачі реєстру боржників, за яким позивач прийняв на себе зобов»язання, у тому числі і за кредитним договором № ML-600/210/2007, який був укладений з відповідачем ОСОБА_5 (а.с.45 т.1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем регулярно впродовж 2007 - 2013 років здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором № МL-600/210/2007 шляхом внесення коштів на відповідний рахунок банку.

Встановивши, що останній платіж за кредитним договором відповідачем здійснено 17 липня 2013 року і переривання погашення боргу сталося не з його вини, оскільки останнім регулярно вносились кошти на погашення заборгованості, які не були зараховані банком з серпня по жовтень 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність укладення договору факторингу з передачею прав вимоги позивачу як такого, що вчинений з порушенням норм закону.

Проте колегія судді не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За змістом ч.ч.1. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов»язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Враховуючи ту обставину, що предметом заявленого позову є вимога кредитора про стягнення за неналежно виконаним зобов»язанням боржника, що у свою чергу, виникло та існує на підставі кредитного договору, а не договору факторингу, і такий договір сторонами не оспорюється, виходячи із закріпленого Конституцією України та актами цивільного законодавства України принципу свободи договору, колегія суддів вважає невірним посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові у цій частині, на укладення договору факторингу з порушенням норм закону, а також на відсутність у банку права на його укладення із відповідною передачею права вимоги третім особам, зокрема позивачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у тому числі і вимоги до боржника ОСОБА_5

Щодо вирішення вимог про стягнення заборгованості за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності, про застосування якої ОСОБА_5 подано заяву.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної даності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставо для відмови у позові.

З матеріалів справи убачається, що позивачем кошти надані відповідачу за цим договором 05.11.2007. Відповідно до п.6.2 надання позичальнику Овердрафту в межах дії цього договору закінчується в останній день строку дії Кредитного договору, тобто 05.11.2015.

Проте відповідно до досудової вимоги, скерованої на ім»я ОСОБА_5 № 22-2/64278 від 16.02.2009 ЗАТ «ОТП Банк» просив достроково погасити заборгованість за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.124 т.1).

Таким чином, банк змінив строк виконання зобов»язання за договором про кредитування поточного рахунку - 30 днів з дня отримання вимоги від 16.02.2009 . Тобто строк позовної давності сплив у лютому 2012 року. ОСОБА_5 вимогу банку не виконав, що визнали представники сторін. Проте до суду позивач звернувся про стягнення заборгованості лише 30.10.2014, тобто за спливом позовної давності, про застосування якої відповідач подав заяву. Тому у цій частині суд прийшов до вірного висновку про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що 21.10.2013 відповідно до службового розпорядження відбулось договірне списання коштів для погашення боргових зобов»язань за договором Овердрафту № 600/3146/07/1 у сумі 216,07 дол. США, чим перервано позовну давність, не заслуговують на увагу, оскільки договірне списання не перериває перебіг позовної давності, з огляду на те, що відповідач не здійснював дій спрямованих на переривання позовної давності, та таке списання відбулося після спливу позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-600/210/2007 від 05.11.2007 слід задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом установлено, що до червня 2008 року відповідачем ОСОБА_5 здійснено дострокове погашення отриманого кредиту , після чого залишився борг менше 10 000 США.

Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору № ML-600/210/2007 від 05.11.2007 ОСОБА_5 щомісячно повинен був сплачувати за вищезазначеним кредитним договором 71,99 дол. США (а.с.207 т.1).

Як убачається з матеріалів справи, після 17.07.2013 року до травня 2014 року ОСОБА_5 регулярно вносилися кошти на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 72 дол. США, проте вони не були переведені банком на погашення заборгованості.

Станом на 17.01.2015 залишок на рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» складає 433,38 дол. США, що стверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 600-5/16 (а.с.72 т.1).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як убачається із змісту позовних вимог, у зв»язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору, позивач просив стягнути заборгованість по тілу кредиту станом на 20.08.2014 у розмірі 1 736,74 дол. США та заборгованість по нарахованих відсотках станом на 23.10.2014 у розмірі 86,23 дол. США., а всього 1822,97 дол. США, з визначенням еквіваленту суми коштів у гривні згідно з курсом НБУ.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов»язку первісному кредиторові є належним виконанням.

ОСОБА_5 не було відомо про заміну кредитора у зобов»язанні, тому він вносив кошти первісному кредитору.

У зв»язку з наведеним позов слід задовольнити частково, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ML-600/210/2007 від 05.11.2007 у розмірі 1173,52 дол. США з урахуванням 433,38 дол. США, що знаходяться на рахунку ОСОБА_5 в АТ «ОТП Банк» та 216,07 дол. США, які на думку колегії суддів, безпідставно списано АТ «ОТП Банк» 21.10.2013 для погашення боргових зобов»язань за договором Овердрафту № 600/3146/07/1 ( 1822,97 - 433,38 -216,07 = 1173,52), що станом на 18.12.2018 року еквівалентно 32 717,73 грн згідно з курсом НБУ (1 долар США - 27,88грн).

У зв»язку з тим, що внесені відповідачем кошти не були переведені банком на погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вимогу позивача про стягнення пені вважає необґрунтованою, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, постановити нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково, стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1173,52 дол. США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 32 717,73 грн. згідно з курсом НБУ (1 долар США - 27,88 грн.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 22.12.2018р.

Головуючий

Судді