ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

26 грудня 2018 року  м. ПолтаваСправа №440/3912/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Решетилівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1І.) звернулась до суду з позовом до Решетилівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Решетилівське ОУПФ), у якому просила визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії    ОСОБА_1 з моменту порушення права на соціальний захист з 1.10.18.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Решетилівському ОУПФ та одержує пенсію за віком. Проте відповідач з жовтня 2018 року припинив виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

2. Позиція відповідача.  

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 43-47/. Припинення виплати пенсії ОСОБА_1 пояснив посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Зокрема, зауважив, що виплату пенсії позивачу припинено як внутрішньо переміщеній особі на підставі інформації, отриманої від Пенсійного фонду України, про результати верифікації за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, зокрема, щодо перетину позивачем кордону у напрямку "виїзд" 18.08.17 та відсутності відомостей про повернення позивача на підконтрольну територію.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.18 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та з 19.04.17 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ЕМ №767545 /а.с. 9-10/.

Позивач з 5.07.17 знята з обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено копією довідки управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.10.18 вих. №02-18/2215 /а.с. 37/.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Решетилівському ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", що відповідачем не заперечується.

Відповідач з 1.10.18 припинив виплату пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з надходженням листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.10.18 вих. №14456/04-22, яким надіслано лист Пенсійного фонду України від 24.10.18 /а.с. 57, 58-59/. Цими листами відповідача повідомлено про те, що за результатами проведеної верифікації щодо внутрішньо переміщених осіб встановлено, окрім іншого, факт перетину ОСОБА_1 кордону у напрямку "виїзд" 18.08.17 та відсутності відомостей про повернення позивача на підконтрольну територію /а.с. 60, 61/.

10.10.18 представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Решетилівського ОУПФ із заявою про проведення виплати пенсії /а.с. 62/.

Листом від 24.10.18 представника позивача повідомлено про те, що для продовження виплати пенсії гр. ОСОБА_1 остання має особисто з6явитись до управління /а.с. 63/.

Крім того, листом Решетилівського ОУПФ від 20.11.18 вих. №1531/04 позивача повідомлено про необхідність особисто подати заяву про поновлення виплати пенсії /а.с. 64/.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з жовтня 2018 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

А відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, в силу положень статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3.05.96, ратифікована Законом України від 14.09.06 №137-V, яка набула чинності для України з 1.02.07, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9.07.03 № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 названого Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 згаданого Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 1 Закону України від 20.10.14 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /частина перша статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"/.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5.11.14 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня  2014 р. N 509.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від             8 червня 2016 р. N 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

У відповідності до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Право громадянина на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України та Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 03.05.1996.

Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є виключно Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, Урегульованих названим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У цій справі виплату пенсії позивачу припинено з 1.10.18 у зв'язку із застосуванням до ОСОБА_1 законодавства про порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, відповідачем не враховано, що позивач з 19.04.17 фактично зареєстрована за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено копією паспорта ОСОБА_1 /а.с. 10 - зворот/. Крім того, з 5.07.17 позивача знято з обліку як внутрішньо переміщену особу, що підтверджено копією довідки управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.10.18 вих. №02-18/2215 /а.с. 37/.

Суд враховує, що Решетилівським ОУПФ попередньо було припинено виплату пенсії позивачу з 1.08.17. Однак, постановою Диканського районного суду Полтавської області від 11.08.17 у справі №529/630/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.17 та постановою Верховного Суду від 18.10.18, визнано дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними та зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії з 1.08.17 /а.с. 16-21, 22-23, 24-25/.

При цьому, в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.17 встановлено, що позивач є громадянкою України, пенсіонером, перебуває на обліку в Решетилівському ОУПФ та проживає в зареєстрованому за нею на праві власності будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, виплата їй пенсії відноситься до повноважень Решетилівського ОУПФ.  

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №529/630/17, не спростовані.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що на момент припинення позивачу виплати пенсії з 1.10.18 ОСОБА_1 не відносилась до внутрішньо переміщених осіб, а тому застосування до неї вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" є безпідставним.

До того ж, обрана пенсійним органом підстава для припинення виплати пенсії   ОСОБА_1 відсутня у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а відповідачем не надано доказів прийняття рішення про припинення виплати пенсії позивачу, як те безпосередньо визначено у статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стосовно тверджень відповідача про те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань гр. ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ "Олімпія Констракшин" /а.с. 65-70/,                 ТОВ "Малага Компані" /а.с. 71-75/, суд звертає увагу на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що єдиною підставою для припинення виплати пенсії позивачу були результати верифікації, а відтак відповідні відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не приймаються судом у якості належних доказів у цій справі.

З приводу посилань відповідача на непідтвердження позивачем фактичного місця проживання, суд зауважує, що відповідна обставина не є підставою для припинення виплати пенсії. Суд акцентує увагу на тому, що місце проживання позивача у визначеному законом порядку зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_3. У свою чергу, будь-які переміщення позивача охоплюються правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, що гарантоване статтею 33 Конституції України.   

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що виплату пенсії ОСОБА_1 з     1 жовтня 2018 року припинено з підстави, не передбаченої частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а відтак, у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Наведене є підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 жовтня 2018 року.

Суд враховує, що особою, відповідальною за призначення та виплату пенсії позивачу, є Решетилівське ОУПФ, а тому, належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з          1 жовтня 2018 року та зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії з дати припинення.

Відтак, позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 26.11.18. Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Решетилівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Решетилівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 жовтня 2018 року.

Зобов'язати Решетилівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40377619; вул. Покровська, 41, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;                  АДРЕСА_2, 38500) з 1 жовтня 2018 року.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                О.О. Кукоба