Справа № 640/14051/17

н/п 2/640/484/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий-суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/14051/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за договорами позики від 26.11.2012 року у розмірі 247095 грн., інфляційні витрати у розмірі 211978 грн., стягнути судовий збір.

Як на підставу позову посилається на те, що 26.11.2012 року між ним та ОСОБА_5 укладений договір позики №1, згідно з якими відповідач отримав від нього в позику грошові кошти у розмірі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам банками м. Харкова складало 10000 доларів США та зобов'язався повернути одержані кошти у строк до 26.11.2013 року. Також між ними 26.11.2012 укладено договір позики №2, відповідно до якого відповідач також отримав від нього в позику грошові кошти у розмірі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам банками м. Харкова складало 10000 доларів США та зобов'язався повернути одержані кошти у строк до 26.11.2013 року. Однак, відповідач вказані кошти повністю не повернув до теперішнього часу, і лише за договором позики №1 відповідач 21.10.2014 року частково повернув йому гроші у сумі 6475 грн., що на той час складало 500 доларів США. 15.11.2016 року він направив поручителю ОСОБА_3 вимогу про сплату суми основного боргу за договорами позик від 26.11.2012 у розмірі 249850 грн. та 263000 грн., та 3% річних у сумі 22636,73 грн. та 23453,84 грн., які були сплачені йому 18.11.2016 року. Однак, відповідач вчасно кошти не повернув, тому просить стягнути вказані суми і індекс інфляції.

Ухвалою суду від 14.09.2017 у справі відкрито провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2017 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка належить відповідачу.

Ухвалою суду від 10.10.2017 року прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_3, який пред'являє позов до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь загальну суму заборгованості за договором позики №1 від 26.11.2012 року та за договором позики №2 від 26.11.2012 року у сумі 558940 грн. 57 коп., що включає заборгованість за основним боргом за позиками - 512850 грн. 00 коп. та трьома відсотками річних за простроченням виконання грошових зобов'язань - 46090 грн. 57 коп.

Як на підставу свого позову посилається на те, що 26.11.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір позики №1, згідно з якими ОСОБА_1 передав в позику ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам банками м. Харкова складало 10000 доларів США та зобов'язався повернути кошти у строк до 26.11.2013 року. Відповідач 21.10.2014 року частково повернув ОСОБА_1 гроші у сумі 6475 грн., що на той час складало 500 доларів США. Також 26.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір позики №2, згідно з якими ОСОБА_1 передав в позику ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам банками м. Харкова складало 10000 доларів США, та зобов'язався повернути кошти у строк до 26.11.2013 року. 26.11.2012 між ОСОБА_1 та ним (ОСОБА_3В.) як поручителем укладено договір поруки, відповідно до умов якого він поручився за виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань з повернення грошей за договорами позики №1 та №2 від 26.11.2012. Оскільки відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед ОСОБА_1, то останній звернувся 15.11.2016 року до нього, як до поручителя, з вимогою про сплату боргу за позиками у загальній сумі 558940 грн. 57 коп., що включає заборгованість за основним боргом та трьома відсотками річних. Тому він 18.11.2016 вказану суму коштів сплатив ОСОБА_1, у зв'язку з чим він, як поручитель, після виконання за боржника грошового зобов'язання набув право вимоги до ОСОБА_5 про повернення сплачених коштів.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року клопотання представника ОСОБА_5 задоволено; призначити у цій цивільній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року витребувані докази з метою проведення призначеної 08.02.2018 року судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року відновлено провадження у справі у зв'язку з проведення експертизи, призначено судове засідання.

Ухвалою від 18.09.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі №640/14051/17.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі№640/14051/17 до розгляду іншої справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, підтвердив, що 18.11.2016 ОСОБА_1 отримав від поручителя ОСОБА_3 зазначені у вимозі від 15.11.2016 року грошові кошти. Без згоди клієнта він не може відмовитися від вимог про стягнення коштів, які були 18.11.2016 ОСОБА_1 повернуті.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, проти первісного позову заперечував. Підтвердив, що 18.11.2016 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 558940 грн. 57 коп., в рахунок виконання зобов'язання ОСОБА_5 за договорами позики №1 та № 2 від 26.11.2012 року. Отримання цих коштів ОСОБА_1 18.11.2016 підтверджується оригіналом розписки від 18.11.2016 року.

Представник відповідача не з'явився втрете поспіль, враховуючи тричі поспіль неявки представника в судові засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, враховуючи тривалість перебування справи в провадженні суду та неповажність неявок представника до суду. Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності, а також заявляючи клопотання про призначення експертизи, заперечував факт підписання договорів позики від 26.11.2012 та отримання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).

На підставі викладеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з оригіналом договору позики грошей № 1 від 26.11.2012 року (т. 1 а.с. 77), укладеного між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_5 (позичальником), ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам комерційними банками м. Харкова складає 10 000 доларів США, а ОСОБА_5 зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму позики в строк, встановлений цим договором. В разі зміну курсу валют - сума повернення повинна рівнятися сумі у гривні, еквівалентній 10 000 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на українському міжбанківському ринку (п.п. 1, 2 договору).

Позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику у строк до 26.11.2013 року (п. 3 договору).

Згідно з п. 8 договору сторони однаково розуміють значення і умови правочину та його правові наслідки для кожної сторони, підтверджують відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину…

Також, відповідно до оригіналу договору позики грошей №2 від 26.11.2012 року (т. 1 а.с. 78), укладеного між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_5 (позичальником), ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам комерційними банками м. Харкова складає 10 000 доларів США, а ОСОБА_5 зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму позики в строк, встановлений цим договором. В разі зміну курсу валют - сума повернення повинна рівнятися сумі у гривні, еквівалентній 10 000 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на українському міжбанківському ринку (п.п. 1, 2 договору).

Позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику у строк до 26.11.2013 року (п. 3 договору).

Згідно з п. 8 договору сторони однаково розуміють значення і умови правочину та його правові наслідки для кожної сторони, підтверджують відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину…

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Позичальник ОСОБА_5 у встановлені договорами позик строки та порядку грошові кошти в повному обсязі не повернув.

Позикодавець ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_5 за договором позики №1 частково 21.10.2014 року повернув йому гроші у сумі 6475 грн., що на той час складало 500 доларів США.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №4202/13173 від 07.06.2018, проведеної за ухвалою суду від 08.02.2018 у цій справі, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5: в договорі позики грошей від 26.11.2012 (документ № 1) (а.с. 77), в графі «Підписи:», в рядку «________(ОСОБА_5)», в договорі позики грошей від 26.11.2012 (документ № 2) (а.с. 78), в графі «Підписи:», в рядку «________(ОСОБА_5.)», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_5.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача в тій частині, що він не підписував вказані договори позики №1 та №2 від 26.11.2012 року.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказані договори позики №1 та №2 від 26.11.2012 року є документами, які підтверджують як їх укладення, так і умови договору, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми, про що чітко вказано в п. 2 договорів.

У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не отримував кошти, розмір яких вказаний у договорах позики від 26.11.2012 року.

Як вже зазначалось, сторони договору позики №1 визначили, що в позику передано грошові кошти у сумі 80000 грн., що за середнім курсом продажу доларів приватним особам комерційними банками м. Харкова складає 10 000 доларів США, а сума повернення позики повинна рівнятися сумі у гривні, еквівалентній 10 000 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на українському міжбанківському ринку (п. 1 договору).

Аналогічні положення сторони погодили і в договорі позики №2 (п. 1 договору).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони договору позики встановили порядок повернення та розмір коштів, які підлягають поверненню, а саме - сума повернення позики повинна рівнятися сумі у гривні, еквівалентній 10 000 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на українському міжбанківському ринку.

У зв'язку з цим, розмір грошових коштів має повертатися з урахуванням погодженого сторонами порядку.

26.11.2012 року між ОСОБА_1 (кредитором) та ОСОБА_3 (поручителем) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_5( боржник), що виникли на підставі договорів позики №1 та №2 від 26.11.2012, укладених у простій письмовій формі між кредитором та боржником. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором №1 та Основним договором №2 у повному обсязі. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором (т. 1 а.с. 50).

У зв'язку з неналежним невиконанням позичальником ОСОБА_5 своїх грошових зобов'язань за договорами позики №1 та №2 від 26.11.2012 року, позикодавець ОСОБА_1 звернувся 15.11.2016 рок у до поручителя ОСОБА_3 з вимогою про сплату суми боргу за договором позики №1 та №2 у розмірі 249850 грн. та у розмірі 263000 грн. відповідно, а також про сплату трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання - у розмірі 22636,73 грн. та 23453,84 грн. відповідно. При цьому, розмір заборгованості розраховувався із розрахунку 26,3 грн./1 долар США. Період нарахування 3-х відсотків 27.11.2013 по 15.11.2016 (т. 1 а.с. 51)

Як вбачається з розписки від 18.11.2016 (т. 1 а.с. 53), оригінал якої також було долучено до справи, ОСОБА_1 у порядку виконання на підставі Договору поруки від 26.11.2012 обов'язку боржника - ОСОБА_5, - одержав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 558940,57 гривень, з яких сума боргу за Договором позики 1 від 26.11.2012 у розмірі 249850,00 гривень, сума боргу за Договором позики 2 від 26.11.2012 у розмірі 263000,00 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 22636,73 гривень за Договором позики 1 від 26.11.2012 та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 23453,84 гривень за Договором позики 2 від 26.11.2012. Грошові кошти одержані ним (ОСОБА_1) у повному обсязі на підставі його вимоги від 15.11.2016.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтвердили дійсність обставин вказаних у розписці від 18.11.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

На підставі викладеного, ОСОБА_3, виконавши 18.11.2016 року, як поручитель, обов'язок боржника ОСОБА_5 з повернення грошових коштів ОСОБА_1, набув право вимоги до боржника ОСОБА_5

Як вбачається з відомостей за обмінним курсом валют на українському міжбанківському ринку, станом на 15.11.2016 року 1 долар США складає 26,3 грн.

У зв'язку з цим, станом на 15.11.2016 року сума основного боргу за договором позики №2 складає 263000 грн. (що еквівалентно 10000 доларів США) (10000 х 26,3), а сума основного боргу за договором позики №1 складає 249850 грн. (9500 х 26,3).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що за договором позики №2 останній строк повернення коштів боржником припадав на 26.11.2013 року, то прострочення виконання зобов'язань розпочалося 27.11.2013 року, тому період прострочення зобов'язання складає 1085 днів - з 27.11.2013 по 15.11.2016, тому три відсотки річних за прострочення зобов'язання за договором позики №2 складає 23453 грн. 84 коп. (263000 х 0,03 х 1085 /365 = 23453,84).

За договором позики №1 встановлено, що кошти необхідно повернути до 26.11.2013 року, тому прострочення зобов'язання у розмірі 263000 грн. розпочалося з 27.11.2013 року і тривало до 21.10.2014 (до часткового повернення коштів у розмірі 6475 грн., що на той час становило еквівалент 500 доларів США), тобто 329 днів, і після цього, з 22.10.2014 прострочення зобов'язання у розмірі 249850 грн. тривало до 15.11.2016 (пред'явлення вимоги), тобто 756 днів.

Таким чином, три відсотки річних за прострочення зобов'язання за договором позики №1 складає: за період з 27.11.2013 до 21.10.2014 у розмірі 7111 грн. 80 коп. (263 000 х 0,03 х 329 / 365), та за період з 22.10.2014 по 15.11.2016 у розмірі 15524 грн. 93 коп. (249850 х 0,03 х 756 /365), а всього становить 22 636,73 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за договорами позики №1 та №2 станом на 15.11.2016 становила 558940 грн. 57 коп.

Саме таку суму заборгованості 18.11.2016 року і було повернуто ОСОБА_1 поручителем ОСОБА_3

Враховуючи, що поручитель ОСОБА_3 сплатив 18.11.2016 ОСОБА_1 вказану суму коштів у виді основного боргу та 3-х відсотків річних, то ОСОБА_1 не має підстав для повторного стягнення з боржника основного боргу або трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язань, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення таких коштів задоволенню не підлягає.

Натомість в силу положень ч.ч. 1,2 ст. 556 ЦК України ОСОБА_3, виконавши як поручитель обов'язки щодо сплати заборгованості, набув права вимог до боржника ОСОБА_5, оскільки до поручителя переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Враховуючи, що ОСОБА_1 у вказаній частині вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю, то підстави для застосування строку позовної давності у вказаній частині відсутні.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Разом з тим, в даному випадку не відбувалось заміни сторін у зобов'язанні, тому вимоги ст. 262 ЦК на ці правовідносини не поширюються.

У ОСОБА_3, як поручителя, виникло право на пред'явлення зворотної вимоги до боржника 18.11.2016 року, саме з цього часу необхідно обчислювати позовну давність за вимогами поручителя. Враховуючи, що ОСОБА_3 звернувся до суду 10.10.2017 року, то строк позовної давності не сплив.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення загальної суми заборгованості за договором позики №1 від 26.11.2012 року та за договором позики №2 від 26.11.2012 року у розмірі 558940 грн. 57 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 був звільнений від сплати судового збору як інвалід другої групи на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», та враховуючи, що його позов задоволено, то з відповідача на користь Держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 5589 грн. 41 коп. (558940,57 х 0,01).

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 204, 525, 530, 553, 554, 556, 625, 627, 1046, 1049 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики №1 від 26.11.2012 року та за договором позики №2 від 26.11.2012 року - відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1 від 26.11.2012 року та за договором позики №2 від 26.11.2012 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, загальну суму заборгованості за договором позики №1 від 26.11.2012 року та за договором позики №2 від 26.11.2012 року у сумі 558940 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 57 коп., що включає заборгованість за: основним боргом за позиками - 512 850 грн. 00 коп., три відсотки річних за простроченням виконання грошових зобов'язань - 46090 грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Держави судовий збір 5589 грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_3.

Повний текст рішення складено 22.12.2018 року.

Головуючий -