ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/814/18 Справа № 209/1300/18 Суддя у 1-й інстанції - Шаповал А.В.+ Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського Апеляційного суду у складі:

судді - доповідача Коваленка В.Д.

суддів: Іванової А.П., Пістун А.О.,

при секретарі Пиріч Н.А.,

за участю прокурора Постаренка Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бразалука С.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу першого заступника прокурора області Соскова Р.М. на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з професійною технічною освітою, працюючого оператором виробничої лінії в ТОВ «Блок ЛТД», одруженого, маючого неповнолітню дитину,який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останій раз:

- 11.05.2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, строком на 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення мнеш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.05.2018 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

Згідно ст. 76 Кримінального кодексу України, покладено на обвинуваченого обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 Визнано винуватим за засуджено за те, що він в нічний час доби, 07.01.2017 року, знаходячись на технічному поверсі в під'їзді №1 будинку № 37 по проспекту Перемоги в місті Кам'янське Дніпропетровської області, зайшов до машинного відділення за зазначеною адресою, де за допомогою заздалегідь приготовленого знаряддя - викрутки, від'єднав з ліфтового обладнання одну гальмівну котушку МП-201, що належать КП КМР «УКОЖФ», вартість якої складає 866,67 грн., після чого виніс викрадене майно та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, завдавши збитків на суму 866,67 гривень.

Далі, в нічний час доби, 04.02.2017 року, ОСОБА_1, знаходячись на технічному поверсі в під'їзді №2 будинку № 8 по проспекту Перемоги в місті Кам'янське Дніпропетровської області, зайшов до машинного відділення, де аналогічним чином викрав повторно таку ж катушку, вартістю 866,67 гривень.

Таким же чином, він, 06.05.2017 року, 13.05.2017 року та 20.005.2017 року, з проникненням в приміщенням таємно, повторно, викрав по одній катушці, кожна вартістю 866, 67 гривень, та з місця скоєння злочину, - зник.

В апеляційній скарзі:

- прокурор просить вирок скасувати, ухвалити свій, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.05.2018 року виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишити без змін.

Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, із-за безпідставного, на його думку, призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з застосуванням ст. 75 КК України.

На думку апелянта, без належної уваги суду залишились тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, свою злочинну діяльність обвинувачений розпочав з 2003 року, неодноразово засуджувався до реальної міри покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за умисні злочини проти власності, стійкість злочинного умислу, про що свідчить декілька епізодів злочинної діяльності та ретельне готування до них. а також те, що об'єктом злочинного посягання в даному випадку, окрім відносин права власності, також є безпека громадян, з застосуванням

Крім того, зазначає, що поза увагою суду залишилась досудова доповідь, відповідно до висновку якої ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення, - є високою.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги сторони обвинувачення, думки обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Але районний суд вказаних вимог Закону певним чином не дотримався.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, - є вірними та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, і які ніким із учасників судового розгляду не оскаржуються.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України.

За вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно до п. п.1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону і зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання скоєнні злочинів.

Згідно зі ст. ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як убачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, знаходиться на обліку у лікаря нарколога з 2004 року, у лікаря - психіатра на обліку не перебуває, посередньо характеризується за місцем мешкання, за місцем роботи - позитивно, його відношення до скоєного. Щире каяття суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого. Суд послався і на відсутність обставин, що його обтяжують.

Але колегія суддів зазначає, що без належної уваги суду залишились тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, те, що останній неодноразово засуджувався, у тому числі і щодо злочинів проти власності, та знову вчинив декілька епізодів крадіжок ліфтового обладнання, у зв'язку з чим мешканці відповідних будинків, тривалий час відчували незручності із-за неможливості користуватися ліфтами, та щодо безпеки користування ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не в достатній мірі враховано висновки відділу пробації щодо ОСОБА_1, де зазначено, що існує висока ймовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів, підлягають задоволенню, вирок суду першої інстанції з цих підстав підлягає скасуванню та ухваленню апеляційною інстанцією нового, оскільки призначене покарання не можна визнати справедливим внаслідок призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст.75, 76 КК України.

Також слід зазначити, що вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.05.2018 року, слід виконувати самостійно.

При призначенні покарання, в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, колегія суддів враховує щире каяття. Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину, що його дружина вагітна, а також, що обвинуваченим відшкодовано завдані збитки.

Але, враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий корисливий злочин, характер та суспільну небезпеку скоєного, коли він неодноразово скоював крадіжки елементів ліфтового обладнання. Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_1 був раніше неодноразово судимий, правильних висновків не зробив, та знову скоїв крадіжку майна. Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі, але в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 185 КК України, та знаходить підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, та буде відповідати вимогам ст.ст. 50,65 КК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора області Соскова Р.М. - задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1, в частині призначення покарання, - скасувати.

Ухвалити новий, яким вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 травня 2018 року стосовно ОСОБА_1 виконувати самостійно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набуває чинності з дня проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді:

Коваленко В.Д. Іванова А.П. Пістун А.П.