Справа № 2-а-641/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня  2009 року  суддя Рокитнянського районного суду Київської області  Нечепоренка Л.М., розглянувши у в порядку письмового провадження в смт. Рокитне матеріали адміністративної справи за позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації

про визнання незаконними  дій, зобов»язання провести перерахунок та виплату недоотриманої суми  щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається, що він являється  інвалідом П групи по захворюванню,  яке пов”язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він  має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат, виплата якої покладається на органи соціального захисту, яким є відповідач і  який порушує вказані вимоги Закону.

Просить визнати незаконними  дії управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати йому  в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення та зобов»язати відповідача  провести перерахунок йому щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та зобов’язати  відповідача виплатити йому  недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про  час і місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, натомість подав до суду заяву, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив провести розгляд справи  у порядку письмового провадження у  його відсутності  на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце проведення попереднього судового засідання, свого представника не направив, подавши заяву, якою позов не визнав та просив розглянути справу у відсутності свого представника в порядку письмового провадження. Також подав до суду письмове заперечення проти позову, яким просить у задоволенні позову відмовити посилаючись, що при нарахуванні  щорічної допомоги позивачу застосовуються розміри компенсаційних виплат громадянам, які визначені Постановою КМ України  від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем річного  строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст.99  КАС України.  

Пунктом 10 ст. 3 КАС України передбачено, що письмове провадження це розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених КАС України.

За викладеного, суд ухвалив провести розгляд спору по суті у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, що  узгоджується з вимогами ст.122 КАС України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,    є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 та  інвалідом П групи. Причиною інвалідності стало захворювання, пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Відповідачем проводиться нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачено ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена щорічна допомога на оздоровлення нараховується та виплачується  позивачу в розмірах, які встановлені постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме   в розмірі 120-00 грн.

Викладене підтверджується наявними у справі та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

•   Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на ім.»я позивача;

•   Копія вкладки № 607156С  до посвідчення громадянина (ки), який (яка) постраждав (ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи;

•   Копія витягу з акту огляду МСЕК КИО-1 № 234288;

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам  другої групи в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Обов»язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги покладено на органи соціального захисту населення по місцю проживання громадян.

Відповідно ЗУ «Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної заробітної встановлений з 1 січня 2008 року  515 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 року 525  грн. на місяць,  з 1 жовтня 2008 року 545 грн. на місяць, з 1 грудня 2008 року 605 грн. на місяць.

За викладеного вбачається, що розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  і який виплачувався позивачу відповідачем, суперечить вимогам ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому відсутні підстави для прийняття до уваги жодного з доводів  відповідача в частині  правомірності застосування  при проведенні нарахування  допомоги позивача положень постанов КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і що   суперечить  ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України – є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України.

Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним  положення Законів України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які істотно знижували та обмежували права громадян.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( статті 3, 21, 22).

Зважаючи, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від   12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями  ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті   заборгованості  щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 22.05.2008 року, є протиправними, оскільки не відповідають вимогам ст.48 вищевказаного Закону.

Як вбачається з викладених у позові обставин і що не викликає сумнівів у суду, про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача від 27.10.2009 року, яким останній відмовив у проведенні перерахунку та виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

Суд,  у відповідності до положень ч.2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача  приходить до висновку, що причина пропуску строку звернення до суду позивача є поважною та приймає рішення про поновлення  позивачу строку  звернення до суду, починаючи з 22.05.2008 року, хоч цього і не просить позивач.

Зважаючи на викладене, суд знаходить протиправними  дії відповідача в частині проведення нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень ст. 48  ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 22.05.2008 року і останнього необхідно зобов’язати провести перерахунок та виплату позивачу  щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням раніше отриманих сум таких виплат.

Позов таким чином підлягає частковому задоволенню.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.

Керуючись ст.ст.  6, 9, 11, 17, 89, 99, 100, 158-163 КАС України, ст.ст. 3, 8,  19,  21, 22, 46, 92, 113 Конституції України,  ст.48, 62 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  суд-  

П О С Т А Н О В И В:

Позов  задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з 22.05.2008 року.

Визнати протиправними  дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення  відповідно до ст.48 ЗУ“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  .

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації провести ОСОБА_1 перерахунок  та виплату щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст..48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  визначити та виплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення, починаючи з 22.05.2008 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

 Звільнити сторони від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський  районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

 Суддя