Справа № 1-229/10

                            В И Р О К

                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 січня 2010  року          Солом»янський  районний  суд м.Києва

       в складі  головуючого  судді -       Москалюк В.М.,

       при  секретарі-                      Бондар Ю.О.

       з  участю прокурора-                 Коваленка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого в торговому центрі «Форум» обвальщиком м»яса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,  раніше не  судимий,

 за  ч.5 ст.27,  ч.1 ст. 358, ч.3 ст.358  КК України,-

                     В С Т А Н О В И В :

В січні 2004 року, знаходячись біля станції метро „Святошино", розташованій по пр.Перемоги в м.Києві, ОСОБА_1 зустрівся з невстановленою слідством особою та домовився про спільну підробку пенсійного посвідчення з метою його використання в подальшому як документа, що надає право безкоштовного проїзду в громадському транспорті.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_1 в січні 2004 року, являючись пособником в підробці посвідчення, передав невстановленій слідством особі особисту фотокартку, необхідну для підробки посвідчення.

Через деякий час, невстановлена слідством особа, в січні 2004 року, з метою виконання підробки, в незаповненому книжці-бланку посвідчення вклеїла фотокартку, проставила відбитки печаток та виконала рукописний текст, таким чином оформивши посвідчення на ім»я ОСОБА_1, після чого передала  останньому, який   в подальшому використовував як документ, що надає право безкоштовного проїзду в громадському транспорті.

Згідно висновку технічної експертизи № 51 від 05.03.2004 року, фотокарточка в пенсійному посвідченні не переклеєна, відбитки печаток-   в посвідченні   проставлені не печаткою, зразки якої було надано.

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Оболонського району м.Києва України, ОСОБА_1 на обліку не перебуває.

Крім того, 25.02.2004 року, приблизно о 14 год., гр.ОСОБА_1, знаходячись в тролейбусі №27, який рухався по вул..Індустріальній в м. Києві, між зупинками „ст.метро Шулявська-вул.Виборзька", на вимогу контролерів надати проїзний квиток, надав вказане, завідомо підроблене пенсійне посвідчення на своє ім"я як документ, що надає право безкоштовного проїзду в громадському транспорті.

    Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому діянні визнав повністю, щиро розкаявся та дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

    Згідно  ч.3 ст. 299, 301-1 КПК України, суд при  дослідженні фактичних обставин справи обмежився допитом підсудного та дослідженням характеризуючи матеріалів.

Таким чином, своїми навмисними діями, що виразились  в пособництві в підробці посвідчення, яке видається установою і яке надає права або звільняє від обов»язків, з метою його  використання як підроблювачем, так і іншою особою, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.27,  ч.1 ст.358   КК України.

Крім того, своїми навмисними діями, які виразилися  у використанні завідомо підробленого документу, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.358 ч.3 КК України.

При призначенні  покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, його особу: раніше не судимий, задовільні характеризуючі дані.

Щире розкаяння підсудного у вчиненому, судом визнається як пом”якшуюча покарання обставина, обтяжуючих – не вбачається.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного, а також і те, що  вчинене ним   віднесено до злочинів невеликої тяжкості згідно ст.12 КК  України, суд  вважає за можливе призначити підсудному покарання, у виді штрафу, оскільки його виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

                        З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винуватим за ст.ст.27 ч.5, 358 ч.1, ст. 358 ч. 3 КК України і призначити йому покарання:

За ст.ст. 27 ч.5, 358 ч.1 КК України –в виді штрафу в розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 595 грн.

За ст. 358 ч.3 КК України в виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

    На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595грн.

    Запобіжний захід засудженому залишити попередній – підписку про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком чинності.

    Речові докази - підробне посвідчення – зберігати в матеріалах справи.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.  

    Суддя :