Справа № 2-6\1

У Х В А Л А

30 листопада 2009 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши у заяву законного представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: опікунська рада Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною та стягнення моральної шкоди.

Законний представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 звернулась до суду із заявою в якій просить забезпечити вищезазначений позов шляхом збереження речових доказів, а саме заборонити відповідачу ОСОБА_5 здійснювати перепланування в квартирі АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили у даній справі; виконання ухвали покласти на відповідача.  

Вимоги заяви мотивує тим, що однією з підстав позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири є самовільне перепланування квартири з 1997 року, в такому ж стані квартира знаходилась на дату виходу інспектора БТІ м. Києва на 13.11.2002 р. та на дату продажу 29.11.2002 р. За її заявою інспектором БТІ 29.06.2006 р. було проведено переобмір спірного житлового приміщення та складено його план. Відповідач 22.09.2009 р. незаконно виселив їх з вказаної квартири на вулицю та здійснює всі можливі засоби, щоб знищити докази самовільного перепланування.

Вивчивши заяву та матеріали цивільної справи встановлено наступне.

Представником ОСОБА_1. ОСОБА_2 поданий позов до ОСОБА_5, 3-ті особи Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, опікунська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 29.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх та інтересах неповнолітніх дітей, 3-ті особи орган опіки та піклування Дніпровського району м. Києва, ВПР та МР Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про усунення перешкод та виселення, позов задоволено, рішенням постановлено усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_5 з боку ОСОБА_1 і членів його сім»ї: дружини ОСОБА_2, доньки ОСОБА_3 та виселити їх з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зобов»язано відділ ПР та МР Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та членів його сім»ї: дружину ОСОБА_2, доньку ОСОБА_3 з указаної адреси.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2009 р. доповнено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2005 р. у вищевказаній справі в частині виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 разом з матір»ю ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без надання іншого житла.

У даній справі позов забезпечений шляхом постановлення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2006 року про накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1 та ухвали від 18 жовтня 2006 року про зобов»язання ЖРЕО № 417 не переоформлювати особовий рахунок № 074407 на сплату комунальних послуг по даній квартирі до розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову визначений ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом спору є визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною та стягнення моральної шкоди. Представник позивача просить забезпечити позов шляхом збереження речових доказів, а саме заборонити відповідачу здійснювати перепланування в спірній квартирі.

Враховуючи вищевикладені обставини, зміст заявлених позовних вимог, предмет спору та беручи до уваги вимоги діючого законодавства, а також те, що представником позивача в заяві в обгрунтування необхідності забезпечення позову у виді заборонити здійснювати перепланування не наведені достатні та переконливі докази того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за заявленими вимогами в разі задоволення позову, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви законного представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

           Суддя