Справа № 2-а-1362\09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі судді Виниченко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 27 листопада 2009 року подав до Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позов, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на 30 % надбавку до пенсії за період з 01.01.2006 р. по теперішній час; визнати відмову Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% надбавки до пенсії), з 01.01.2006 року по теперішній час незаконною; зобов'язати відповідача протягом п»яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі на його користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р, загальною сумою 3891 грн. 90 коп., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду та стягнути понесені ним судові витрати, а саме: оплату державного мита в сумі 3 грн. 40 коп. та оплату за надання юридичних послуг у розмірі 300 грн.
Вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, в зв»язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому, починаючи з 01.01.2006 р., повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Про невиплату даної надбавки він дізнався із засобів масової інформації. На його звернення до відповідача з проханням нарахувати та виплатити зазначені грошові кошти, починаючи з 01.01.2006 р., отримав лист з відмовою, яку вважає незаконною та такою, що порушує його право визначене Законом та Конституцією України. Відповідачем не виконуються рішення Конституційного суду України, у зв»язку з чим невиплачена йому соціальна допомога у 2006-2007 роках складає в сумі 2733,30 грн., розмір невиплаченої надбавки у 2008 р. становить 1158,60 грн., а всього за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. загальна сума складає 3891 грн. 90 коп., яка відповідно до Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р. підлягає індексації у зв»язку з ростом споживчих цін та інфляцією протягом вказаного періоду.
До судового розгляду позивач подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача до суду не з’явився, Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва суду надані письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити та справу розглянути без участі представника управління в порядку письмового провадження, додатково в письмових запереченнях зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Нарахування виплат дітям війни провадиться у відповідності до Законів України «Про Державний бюджет України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Проведення індексації даних виплат не передбачено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078. Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, в зв»язку з чим просить відмовити в задоволенні позову, згідно ст. ст. 99, 100 КАС України.
Суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження, згідно положень ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні (а.с. 8).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій та компенсацій окремим категоріям громадян.
Зокрема, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007 р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
А тому на даний час діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р. В зв»язку з цим, відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену даним законом, позивач з цього часу і повинний був дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Відповідач, як зазначено вище, наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову у зв»язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, згідно положень ст. ст. 99, 100 КАС України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду лише 27 листопада 2009 року.
За викладених обставин суд вважає, що вимога позивача щодо поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 26.11.2008 р. та зобов'язання відповідача до вчинення нарахування та виплати спірної надбавки до пенсії за вказаний період не підлягає задоволенню.
Разом з тим є законною та обґрунтованою вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
В ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та в абзаці 1 п.2 Постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії та ін. Відповідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно абзацу 1 п. 4 Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078, індексації підлягають грошові доходи у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Також згідно абзацу 3 п.4 Постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1078 зазначено, що в межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат). Враховуючи, що розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, то проведення індексації надбавки "дитині війни" згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно Постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1078 є неправомірною та безпідставною.
Крім того, враховуючи, що Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% мінімальної пенсії за віком) з 01.01.2006 року по даний час незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно заявлених вимог за період часу з 27.11.2008 року по 31.12.2008 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу з 01.01.2008 р. відповідачем провадяться виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та з 22.05.2008 р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто в розмірах, які є нижчими, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с. 11 зв., 11).
Посилання відповідача на вказану постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530, як на нормативно-правовий акт, на підставі якого позивачу виплачується державна соціальна допомога, як дитині війни, є необґрунтованими, оскільки дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд також бере до уваги те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити у повному обсязі щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни, підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
Судові витрати по справі – сплаті судового збору підлягають розподілу у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 грн. суд вважає слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на правову допомогу. Витрати на правову допомогу, відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, проте, згідно ч. 3 ст. 90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи визначає суд відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується за рахунок держави - граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази про те що правова допомога позивачу надавалась адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, не надано договору щодо надання вказаної допомоги, а також відсутній розрахунок оплати праці спеціаліста-правознавця, в тому числі не надана інформація щодо витраченого останнім робочого часу на надання правової допомоги позивачу, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 300 гривень витрат на правову допомогу є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст. 8, 9, ч. 1, 3 ст. 94, ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100, 122, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни, задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1грн. 70 коп. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у двадцятиденний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя