Справа № 214/1302/17

                                                                                2/214/765/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2018 року                                                                м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання – Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/1302/17

за позовною заявою: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представник позивача – ОСОБА_3 (на підставі довіреності №7396-К-О від 27.12.2016)

представника відповідача – ОСОБА_4 (на підставі довіреності НМТ 285276 від 12.10.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом 01.03.2017 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.09.2011 ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 18000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії, передбачені цим договором. Банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі. У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв’язку з чим станом на 14.11.2016 має заборгованість в розмірі 38707,86 грн, з яких: 14643,51 грн – заборгованість за кредитом; 7226,54 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 14518,39 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1819,42 грн. – штраф (процентна складова). В зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 38707,86 грн. за кредитним договором та судові витрати по справі.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідач оформила собі кредитну картку, активно нею користувалася. Повертала заборгованість. Прострочення на які нараховується пеня уже виникли у відповідача в квітні 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вказав, що банк не довів, що надав відповідачу кредит, в обумовленому розмірі. Належних та допустимих доказів виникнення зобов’язань суду не надав. В зв’язку з чим в задоволенні позву слід відмовити через його недоведеність та необґрунтованість.

03.04.2017 ухвалою суду відкрито провадження по справі (а.с. 56)

06.09.2017 відповідач надала заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 68).

30.11.2017та 02.10.2018 ухвалами суду витребувано докази по справі (а.с. 82, 116-117).

21.11.2018 представник відповідача надав заяву про відвід головуючого (а.с. 130-131).

21.11.2018 ухвалою суду зупинено провадження по справі до вирішення питання про відвід (а.с. 133-134).

22.11.2018 ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Прасолов В.М.) відмовлено у задоволенні заяви про відвід (а.с. 137-138).

27.11.2018 ухвалою суду поновлено провадження по справі (а.с. 140).

Судові засідання неодноразово відкладалися в зв’язку з зайнятістю сторін та їх представників в інших судових засіданнях, про що ними подавалися до суду відповідні клопотання.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Вислухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 18000 грн. на картковий рахунок. В свою чергу, відповідач зобов'язалася відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг здійснювати погашення заборгованості по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с.35).

Крім того, відповідач погодилася з тим, що заява про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.11).

Своїм особистим підписом на заяві - анкеті відповідач ОСОБА_2 підтвердила, згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифів банку», які викладені на Банківському сайті, складають між сторонами Договір про надання банківських послуг. Окрім того, відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, ОСОБА_2 дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його заміну за рішенням та ініціативою банку (а.с.32).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Своїм підписом у анкеті-заяві позичальник визнала та погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Договір є зобов'язанням і, відповідно, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту зобов'язань, вбачається, що між сторонами у справі виникли відносини з приводу надання банківських послуг.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

В силу положень ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2011 між сторонами укладено кредитний договір, який складається із заяви позичальника ОСОБА_2 та Умов та Правил надання банківських послуг, з якими вона під час укладання договору була ознайомлена, що засвідчено особистим її підписом (а.с.11).

Як видно з Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанк», форма договору про надання банківських послуг, яка укладається між банком та держателем картки, складається із заяви, пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів (а.с.13-46).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_2 (№5457092303649903 від 16.07.2013) 16.07.2013 встановлений кредитний ліміт у розмірі 18000 грн. (а.с.10).

На підтвердження обставин та вимог, викладених у позовній заяві, а саме: наявності між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитних зобов’язань за кредитним договором б/н від 27.09.2011 та непогашеної ОСОБА_2 кредитної заборгованості за цим договором в розмірі 38707,86 грн., ПАТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви додано Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.13-46), копію Анкети-заяви б/н від 27.09.2011 (а.с.11), витяг за тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12), розрахунок заборгованості станом на 14.11.2016 (а.с.5-9), виписку по рахунку (а.с. 123-129).

Аналізуючи та співвставляючи надані банком документи, суд встановив, що в довідці про зміни умов кредитування ОСОБА_2 відкрито картрахунок 5457092303649903 від 16.07.2013 (а.с. 10). Надана банком виписка стосується також основаної кратки за рахунком 5457092303649903 (а.с .123-129). Відображені у виписці по кратці платежі, відповідають сумам відображеним у розрахунку заборгованості (а.с. 5-9). З чого слідує, що вони стосуються одного і того ж кредитного договору.

Вказані докази у своїй сукупності підтверджують укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу Банку є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254.

Відповідно до п. 3.4 та п. 3.8 цього Положення ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше.

Згідно п. 4.2. цього Положення підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. При цьому, згідно з п. 9.5, під час здійснення інформаційного забезпечення операційної діяльності Банку реалізується правило "двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи), проводяться заходи з виявлення викривленої та/або суперечливої інформації, зберігається вся інформація (неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь - якого джерела). Проводиться резервне накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс - мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, судом враховано банківські виписки, як належні докази підтвердження видачі кредиту, та враховано, що відповідач по справі активно користувалася картковим рахунком, використовуючи кредитні коштів та здійснюючи погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані ПАТ КБ «ПриватБанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_2 з 2011 року користується кредитними коштами, наданими їй ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Однак, відповідачем умови договору не виконувались належним чином, в зв’язку з чим станом на 14.11.2016 за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 38707,86 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 46643,51 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 7226,54 грн.; заборгованості за пенею в розмірі 14518,39 грн., а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1819,42 грн. – штраф (процентна складова).

Розрахунок заборгованості за кредитом, наведений позивачем в таблиці, який перевірено судом та суд вважає його вірним, відповідає умовам договору і відповідачем не спростований.

При цьому, суд вважає, що у стягнені штрафів (фіксованої частини та процентної складової) слід відмовити, враховуючи наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Отже, зі змісту п. 1.1.5.25 та п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов’язання, що свідчить про відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафів.

У зв’язку з тим, що нарахування штрафу носить разовий характер, в той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу (фіксованої його частини та процентної складової) задоволенню не підлягають.

Також суд вважає, що розмір пені за користування кредитними коштами має бути визначений в розмірі 12816,58 грн. виходячи із розрахунку позивача за період часу з 14.11.2016 по 14.1.12017.

Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в межах одного року.

При цьому суд враховує, що відповідач здійснювала періодичні платежі на погашення заборгованості, якими визнавала свій борг та переривала строк позовної давності. Так останній платіж вчинений відповідачем 16.11.2015. В зв’язку з чим, заборгованість за тілом кредиту та відсотками підлягає стягненню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 27.09.2011 станом на 14.11.2016 у розмірі 34686,63 грн., яка складається із: 14643,51 грн. – заборгованості за кредитом, 7226,54 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 12816,58 грн. – заборгованості за пенею.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБВАНК», у зв’язку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1440 грн. судового збору пропорційно частині задоволених вимог (90 %).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.09.2011 станом на 14.11.2016 в загальному розмірі 34686 грн. 60 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 14643 грн. 51 коп., по процентам за користуванням кредитом – 7226 грн. 54 коп., пені – 12816 грн. 58 коп.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» в рахунок часткового відшкодування судового збору 1440 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 1-д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник відповідача: ОСОБА_4, адреса місця знаходження: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення по справі складено та підписано 22 грудня 2018 року.

Суддя                                                                        Хомініч С.В.