Справа № 2а-11589/09/2570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д’якова В.І.
при секретарі - Демченко О.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
адвоката - ОСОБА_2,
представників відповідача - Ніщимного О.О., Падалки В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання протиправним рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
15.10.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі ДПА в Чернігівській області) про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнання протиправним та скасування наказу «Про звільнення працівників» від 31.12.2008 р. № 253-о в частині щодо причин звільнення із займаної посади та з органів податкової міліції ОСОБА_1 та строків його звільнення, а також зобов'язання змінити формулювання наказу від 31.12.2008 р. № 253-0 «Про звільнення працівників» щодо причин звільнення із займаної посади та з органів податкової міліції ОСОБА_1 із «в запас (з постановкою на військовий облік) по п.п. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби на: у відставку (із зняттям з військового обліку) по п.п. «б» п. 64 (через хворобу) Положення про проходження служби і дату звільнення з «31 грудня 2008 року» на день вирішення справи в суді. До початку розгляду справи позивач надіслав на адресу суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог та додатково просив суд стягнути з ДПА в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 22 573, 36 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення, за один місяць та здійснити розподіл судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу податкової міліції по оперативному документуванню Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області. 16.12.2008 р. ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення. 26.12.2008 р. ДПА в Чернігівській області оформила позивачу направлення на медичне обстеження в округову військово-лікарняну комісію УМВС України в Чернігівській області для встановлення стану здоров'я придатності до військової служби в органах податкової міліції ДПА в Чернігівській області у зв'язку із звільненням на пенсію. 31.12.2008 року наказом № 253-0 ОСОБА_1 було звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням по п.п. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. N 114 ( далі - Положення №114).
09.02.2009 р. позивач отримав рішення військово-лікарняної комісії ( далі – ВЛК) у формі Постанови № 2 відповідно до якої він є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час у зв’язку із цілою ланкою захворювань. Таким чином позивач вважає незаконними дій відповідача щодо звільнення його по. п.п. «ж» п. 64 Положення №114. Натомість стверджує, що в даному випадку мав бути звільнений у відставку (із зняттям з військового обліку) по п.п. «б» п. 64 (через хворобу) Положення №114.
Крім того, позивач посилається на ст.235 КЗпП України в частині позовних вимог щодо відшкодування вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 26.12.2008 року позивач відповідно до п.68 розділу VII Положення №114 подав на ім’я Голови ДПА у Чернігівській області рапорт про звільнення його зі служби у податковій міліції на пенсію у зв’язку з вислугою років, зазначивши конкретну дату звільнення - 31 грудня 2008 року. Рапорт Позивача був задоволений у встановленому порядку шляхом видання наказу про звільнення №253-о від 31.12.2008 року. При цьому до рапорту про звільнення позивач не прикладав жодного документа, зокрема рішення ВЛК щодо стану здоров’я, який би являвся підставою для звільнення по іншій підставі, в тому числі по п.п. «б» п.64 Положення №114, а саме - через хворобу. Щодо направлення на медичне обстеження позивача, відповідач зазначив, що в рапорті про звільнення від 26.12.2008 року позивач просив видати йому направлення для проходження ВЛК. При цьому ні Закон «Про міліцію», ні Закон «Про державну податкову службу в Україні» в частині регулюючій діяльність податкової міліції, та Положення №114 не містять норм щодо обов’язкового проходження ВЛК працівником податкової міліції перед звільненням, зокрема у зв’язку з виходом на пенсію. Таким чином, на дату написання рапорту про звільнення - 26.12.2008 року та дату видання наказу про звільнення позивача і дату його фактичного звільнення - 31.12.2008 року у відповідача були відсутні законні підстави для його звільнення по п.п. «б» п.64 Положення №114. Крім того представник відповідача зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду та просить згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України відмовити в задоволенні позову також і на цих підставах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу податкової міліції по оперативному документуванню Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ проходження служби у складі податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законодавством як для органів внутрішніх справ. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.1991 року №114.
26.12. 2008 року позивач відповідно до п.68 розділу VII Положення №114 подав на ім’я Голови ДПА у Чернігівській області рапорт про звільнення його зі служби у податковій міліції на пенсію у зв’язку з вислугою років, зазначивши конкретну дату звільнення - 31 грудня 2008 року.
Під час подачі рапорту позивачем не додано до нього документів щодо стану здоров’я, який би являвся підставою для його звільнення по іншій підставі, в тому числі по п.п. «б» п.64 Положення №114, а саме - через хворобу.
Рапорт позивача було задоволено та 31.12.2008 року наказом № 253-о ОСОБА_1 було звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням по п.п. «ж» п. 64 Положення №114.
Діючі нормативно – правові акти не містять норм щодо обов’язкового проходження ВЛК працівником податкової міліції перед звільненням, зокрема у зв’язку з виходом на пенсію. Тому направлення ОСОБА_1 на медичне обстеження в округову ВЛК 26.12.2008 р. не було для відповідача підставою для його звільнення по п.п. «б» п.64 Положення №114.
Таким чином, на дату написання рапорту про звільнення - 26.12.2008 року та дату видання наказу про звільнення позивача і дату його фактичного звільнення - 31.12.2008 року у відповідача були відсутні законні підстави для його звільнення по п.п. «б» п.64 Положення №114.
Відповідно до п.64. Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації); и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
Позивач просить суд змінити формулювання наказу від 31.12.2008 р. № 253-0 «Про звільнення працівників» щодо причин звільнення із займаної посади та з органів податкової міліції ОСОБА_1 із «в запас (з постановкою на військовий облік) по п.п. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби на: у відставку (із зняттям з військового обліку) по п.п. «б» п. 64 (через хворобу) Положення про проходження служби. Але даний пункт Положення №114 передбачає звільнення осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу тільки у запас з постановкою на військовий облік.
Посилання позивача на те, що запис в його трудовій книжці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України та Мінсоцзахисту населення України №58 від 29.07.1993 р. спростовується тим, що для регулювання порядку прийому та звільнення осіб з органів внутрішніх справ наказом МВС України №345 від 31.05.1995 року затверджено
Інструкцію з організації персонального обліку кадрів в системі МВС України, п.14 якої передбачає, що запис про службу в органах внутрішніх справ робиться у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів та посад.
Крім того відповідно до частин 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В нашому випадку спір стосується відносин у сфері публічної служби. З огляду на те, що законодавство України у сфері публічної служби не містить порядку та строків оскарження рішень щодо проходження та звільнення з публічної служби, слід використовувати спеціальне законодавство у сфері трудових відносин, а саме, Кодекс законів про працю України.
Статтею 233 Кодексу встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як зазначалося вище, позивачем 26.12.2008 року було подано рапорт на звільнення. 31.12.2008 року він був ознайомлений з наказом №253-0 про звільнення та отримав трудову книжку. Тобто, про дату звільнення йому стало відомо 31.12.2008 року. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї лікарських документів з 17.03.2009 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в міській лікарні №2.
Таким чином, починаючи з січня місяця 2009 року по 17.03.2009 року в позивача було достатньо часу в розпорядженні для звернення до суду, але не зважаючи на це місячний термін ним був пропущений без поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначені обставини також є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволені позову.
У задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити, оскільки стягнення коштів за час вимушеного прогулу є наслідком задоволення позовних вимог та зміни дати звільнення з «31 грудня 2008 року» на день вирішення справи в суді.
Враховуючи вищевикладене, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області необхідно відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання протиправним рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Д’яков
Постанова виготовлена в повному обсязі 06.11.2009 року.