ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 листопада 2009 року                                                                                   №22а-11657/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,

                суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,

                при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.07.2008р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 03.11.2006р.) грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок в розмірі 41527,91 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.07.2008р. позов задоволено повністю, стягнуто з управління МВС України в Закарпатській області в користь позивача 41527,91 грн. грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок.

З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що дія норми закону, якою передбачено право на грошову компенсацію за неотриманий продовольчий пайок, було зупинено, а тому вимоги позивача про стягнення такої компенсації безпідставні. До того ж позивач не відноситься до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 03.11.2006р.) передбачалось право військовослужбовців одержувати за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. дію частини 2 статті 9 зазначеного закону призупинено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить службу в органах внутрішніх справ з 1996 року і перебуває на посаді старшого оперативно-уповноваженого Великоберезнянського РВ УМВС у Закарпатській області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання продовольчого пайка або грошової компенсації за нього згідно ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується і вважає їх такими, що не відповідають нормам матеріального права, оскільки призупинення відповідної норми закону свідчить про відсутність правових підстав для отримання позивачем у відповідні періоди продовольчого пайка і відповідно грошової компенсації за нього.

Таким чином, оскільки положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» скасовані не були, діяли у відповідні періоди і не були визнані у встановленому порядку неконституційними, а тому підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок відсутні.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову слід скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.160, 195, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задоволити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.07.2008р. по справі №2а-134/08 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                  О.П. СТАРОДУБ

СУДДІ:                                                                                                            Р.М. ШАВЕЛЬ

                                                                                                                           М.А. ПЛІШ