ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року Справа № 2а-4299/09/1370
17 год. 25 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал № 9
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Москаля Р.М., при секретарі Козьмін А.М., за участю представників: позивача Борщевського О.А, відповідача Кармелюка Т.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівської громадської організації «Мета центр» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення з Державного бюджету надміру сплачених сум, а також пені, -
ВСТАНОВИВ:
Львівська громадська організація «Мета центр» звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, відділу державного казначейства України у Шевченківському районі м. Львова з зазначеним вище адміністративним позовом.
У судовому засіданні 20.07.2009 р. суд ухвалив замінити неналежного відповідача – відділ державного казначейства України у Шевченківському районі м. Львова, на належного – Головне управління державного казначейства України у Львівській області.
Позовні вимоги позивача, з врахуванням їх неодноразових уточнень, наступні:
1. визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006 року №0000522320/0/2618, податкове повідомлення-рішення від 31.03.2006 року №0000522320/1/8293, податкове повідомлення-рішення від 16.05.2006 року №0000522320/2/11679, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2006 року №0000522320/3/18168, про нарахування штрафу у розмірі 6978,53 грн. за затримку на 85 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання;
2. стягнути з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь ЛГО «Мета Центр» суму надміру сплаченого штрафу, нарахованого за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, у розмірі 6978,53 грн.;
3. стягнути з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь ЛГО «Мета Центр» нараховану пеню, з розрахунку 120% облікової ставки НБУ, у розмірі 3011,25 грн.
Позивач також просить суд при розподілі судових витрат стягнути з Державного бюджету України (місцевого бюджету) на користь ЛГО «Мета Центр» судові витрати у формі сплаченого державного мита, а також кошти у розмірі 1000 грн., сплачені за юридичну допомогу адвоката.
Львівська громадська організація «Мета центр» (далі - позивач) вважає рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 06.02.2006 р. про нарахування штрафу в сумі 6978,53 грн. протиправним, оскільки в судовому порядку встановлено недійсність рішення ДПІ від 29.06.2004 р. про визначення податкового зобов’язання в сумі 48101,50 грн., за несвоєчасну сплату якого і застосовано вказаний штраф. А недійсність основного податкового зобов’язання зумовлює недійсність нарахованих на його підставі штрафних санкцій. Відтак, кошти в сумі 6978,53 грн. є надмірно сплаченими та підлягають поверненню з державного бюджету, з врахуванням пені у розмірі 3011,25 грн., яка обчислена згідно норм ст. 21.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з розрахунку 120% облікової ставки НБУ.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова (далі - відповідач-1) позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що податкове зобов’язання позивача в сумі 48101,50 грн. вважалось узгодженим з дня прийняття Львівським апеляційним господарським судом рішення від 22-29.03.2005 року у справі № 5/2443-12/273. Оскільки позивач сплатив вказану суму податкового зобов’язання з затримкою на 85 календарних днів, йому згідно податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 р. і визначено штраф в сумі 6978,53 грн.
Головне управління державного казначейства України у Львівській області (далі - відповідач-2) просить суд відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимог з огляду на те, що згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого наказом державного казначейства України від 10.12.2002 р. органи державного казначейства не приймають рішення про повернення помилково та/або надміру сплачених податків та зборів, а лише виконують прийняте органом стягнення або судом рішення. З приводу розподілу судових витрат зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», стягнення витрат, понесених стороною підчас розгляду справи, безпосередньо з держбюджету не проводиться, оскільки такі перебувають на рахунку їх розпорядника – Державної судової адміністрації, і використовуються ним самостійно за цільовим призначенням.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідив долучені до справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Щодо першої та другої зазначених вище позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пп.1.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Податкове зобов’язання, згідно п. 1.2. ст. 1 цього ж Закону, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 5.2.4., 5.4.1 ст. 5 Закону № 2181, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 17.1.7.ст 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
29 червня 2004 року відповідач-1 виніс податкове повідомлення-рішення №0002882320/0/16019 про визначення позивачу «Мета Центр» податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 48101,50 грн. (в т.ч. 34892,67 грн. – основний платіж, 13208,83 грн. – штрафні санкції). Це податкове повідомлення-рішення ЛГО «Мета Центр» оскаржило спершу в адміністративному, а потім в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2004 року за позовом ЛГО «Мета-Центр» податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 29.06.2004 року №0002882320/0/16019 визнано недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22-29.03.2005 року у справі № 5/2443-12/273 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Згідно Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290, податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим, зокрема, в день прийняття судом рішення по суті, а у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку – у день прийняття відповідної постанови апеляційним судом.
Враховуючи те, що постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, позивачу проведено нарахування узгодженого податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 20.06.2004 р. в сумі 48101,50 грн. Позивач 30 серпня 2005 року сплатив податковий борг у сумі 48010,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 30.08.2005 року.
06 лютого 2006 року відповідач-1 виніс податкове повідомлення рішення №0000522320/0/2618 про нарахування штрафу у розмірі 6978,53 грн. за затримку на 85 днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання у сумі 48010,50 грн. Згадане рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку. В задоволені скарг платника податку було почергово відмовлено, у зв’язку із чим було прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення від 31.03.2006 року №0000522320/1/8293 , від 16.05.2006 року №0000522320/2/11679 , від 31.07.2006 року №0000522320/3/18168 про визначення податкового зобов’язання позивача щодо сплати штрафу у розмірі 6978,53 грн. Позивач 23 серпня 2006 року сплатив суму штрафу згідно платіжного доручення № 47.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.04.2009 року у справі № К-8396/06 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22-29.03.2005 року та залишено в силі рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2004 року про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 року №0002882320/0/16019 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 48101,50 грн.
Сплачені позивачем на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.-29.03.2005 року до Державного бюджету України кошти у сумі 48101,50 грн. повернуто позивачу органами Державного казначейства на підставі висновку ДПІ за результати розгляду звернення позивача як безпідставно сплачені.
Штрафна санкція (штраф) в розумінні Закону №2181 – це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Отже, рішенням суду встановлено відсутність у позивача податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток у сумі 48101,50 грн., податкове повідомлення-рішення про визначення такого зобов’язання визнано судом недійсним.
Враховуючи наведене, суд констатує, що позивачу безпідставно донараховано штраф у сумі 6978,53 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання у сумі 48101,50 грн., якого він (позивач) не має. Тому податкове повідомлення-рішення про донарахування такого штрафу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування штрафу в сумі 6978,53 грн. (в т.ч. винесених в процедурі узгодження податкового зобов’язання в адміністративному порядку) слід зазначити таке.
п. 6.4 Закону №2181 визначає вичерпний перелік випадків, коли податкове повідомлення вважається відкликаним. Закон не передбачає відкликання податкового повідомлення-рішення у разі залишення скарги платника податків без задоволення.
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 № 247), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за № 467/7788.
Відповідно до п. 4.3 цього Порядку номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера; через дріб - номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. У п. 5.3 Порядку передбачено, що після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:
а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;
б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.
З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.
Зазначене положення п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в якому йдеться про складення та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення з іншим номером через дріб, не передбачене п. 6.4 Закону №2181.
Таким чином, винесення за результатами розгляду скарги податкового повідомлення-рішення з іншим номером через дріб не є відкликанням первинного рішення, а інших правових підстав для припинення його чинності законодавство не передбачає. Тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 06.02.2006 року №0000522320/0/2618 та усі прийняті за наслідками його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення є окремими відносно одне одного та потребують самостійної правової оцінки. З огляду на це суд визнає недійсним як податкове повідомлення-рішення 06.02.2006 року №0000522320/0/2618, так і податкове повідомлення-рішення від 31.03.2006 року №0000522320/1/8293, податкове повідомлення-рішення від 16.05.2006 року №0000522320/2/11679 та податкове повідомлення-рішення від 31.07.2006 року №0000522320/3/.
Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України 6978,53 грн. суд виходить з наступного.Відповідно до вимог ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Відповідно до пп.4 п.4 Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою КМ України від 21.12.2005 року №1232, казначейство проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Згідно Порядку виконання рішень, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 09.07.2008 року №609, що був прийнятий відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.25 Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства здійснюють безспірне списання у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів. Оскільки позивач сплатив штраф в розмірі 6978,53 грн. на підставі протиправних податкових повідомлень-рішень, тому він правомірно вимагає повернути згадану суму як безпідставно сплачену. Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, на його користь пені, нарахованої з розрахунку 120% облікової ставки НБУ, у розмірі 3011,25 грн. суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 21.4 ст. 21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума податку, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкціями, або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів на підставі заяви, що подається платником податку такому податковому органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством. При цьому починаючи з дня внесення зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (заліку) на зазначену суму провадиться нарахування у розмірі 120 процентів облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого повернення (заліку). В той же час, слід зауважити, що пеня нараховується на суму податкового зобов'язання за умови, що, по перше, суму податкового зобов'язання було неправильно нараховано (донараховано), а по-друге, сума податкового зобов'язання надміру надійшла до бюджету.
Якщо платник податку не оскаржує протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення донараховану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, така сума підлягає сплаті до бюджету в цей же термін. При цьому обов'язковість сплати настає у зв'язку з вимогою пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, а сплачена у цей термін донарахована сума податкового зобов'язання, яке не оскаржене, отже, узгоджене, не вважається надміру внесеною сумою і не вважається переплатою.
Разом з тим відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону N 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення, у тому числі після закінчення десятиденного строку для його оскарження. З дня такого оскарження донарахована сума податкового зобов'язання не змінює свого статусу, оскільки можливе її неправильне нарахування не доведено у суді, не може вважатися надміру внесеною платою, а вважається сплаченою внаслідок дії зобов'язальної норми пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181.
Оскільки суд визнав недійсними усі податкові повідомлення-рішення відповідача-1 про нарахування штрафу в сумі 6978,53 грн., то саме з дати такого визнання донарахована податковим органом сума визнається неправомірно нарахованою. На думку суду, пеня може нараховуватися за період з дати набрання чинності рішенням суду (про скасування податкового повідомлення-рішення) і до дати повернення надміру сплаченої суми платнику або зарахування її в рахунок погашення інших податкових зобов'язань. Враховуючи те, що рішення суду про скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу штрафу в сумі 6978,58 грн. ще не набрало законної сили, вимога про стягнення пені у розмірі 3011,25 грн., з розрахунку 120% облікової ставки НБУ є передчасною, тому немає підстав для її задоволення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Понесені позивачем судові витрати у формі сплаченого судового збору (3,40 грн. за немайнову вимогу, 69,79 грн. за вимогу про стягнення коштів) у зв’язку із задоволенням в цій частині позовних вимог покладаються на Державний бюджет України.
При вирішенні клопотання позивача про стягнення з Державного бюджету України (місцевого бюджету) коштів у розмірі 1000 грн. на відшкодування оплаченої юридичної допомоги адвоката суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», встановлено, що граничний розмір компенсації за рахунок держави витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні в адміністративній справі, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Суд зазначає, що неодноразово вимагав від позивача та його адвоката провести належний розрахунок понесених адвокатом витрат робочого часу при наданні позивачу правової допомоги при супроводженні даної судової справи, з урахуванням вимог вищезгаданої Постанови КМУ, а також надати належні докази на підтвердження таких фактів. Проте таких розрахунків чи доказів суду не надано з мотивів їх відсутності. Єдиним документом, яким позивач доводить понесені витрати на правову допомогу адвоката є прибутковий касовий ордер від 14.09.2009 р. на суму 1000 грн. На думку суду, така процесуальна позиція позивача та його представника унеможливлює задоволення цього клопотання з огляду на вищевикладені порядок та обмеження відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету України. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не довів та не обґрунтував вимоги про відшкодування оплаченої юридичної допомоги адвоката, суд відмовляє у їх покладенні на Державний бюджет України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70-72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2006 року №0000522320/0/2618, від 31.03.2006 року №0000522320/1/8293, від 31.03.2006 року №0000522320/1/8293, від 16.05.2006 року №0000522320/2/11679, від 31.07.2006 року №0000522320/3/18168.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівської громадської організації «Мета центр» (м. Львів, пр. Чорновола, 63, ідентифікаційний код юридичної особи 25548710) 6978 (шість тисяч дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 53 коп.
В решті позову – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівської громадської організації «Мета центр» (м. Львів, пр. Чорновола, 63, ідентифікаційний код юридичної особи 25548710) 73 (сімдесят три) грн. 19 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Москаль Р.М.
Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2009 року.