Справа №2а-10937/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання – Коваленко І.І.,
за участю сторін:
від позивача представник - Франчук В.С., за довіреністю
від відповідача представник - не з’явився
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» про стягнення боргу в розмірі 41139 грн. 34 коп. , -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулося Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з позовом до Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» про стягнення боргу в розмірі 41139 грн. 34 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків перед позивачем за липень 2009 року у сумі 41139 грн. 34 коп ., яку позивач просив стягнути на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси .
У судовому засіданні, посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також вважав позовні вимоги цілком обґрунтованими, та підтвердив, що станом на час проведення судового засідання сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 24, 34). Про причини неявки суд не повідомив, заперечення на позов та докази, які у нього є, не надав.
Відповідно до п. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представника Управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси суд встановив , що Державне підприємство «Одеський автомобільний ремонтний завод» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст.ст.14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003р. з 20.03.2003 року, що підтверджується довідкою (а.с. 25).
Керуючись вимогами, встановленими Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем був наданий на адресу позивача розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2009 року (а.с. 4-6), згідно з яким відповідач мав заплатити на користь позивача страховий внесок у сумі 41 139 грн. 34 коп.
Судом встановлено, що у строки встановлені ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" відповідач не оплатив страховий внесок за липень місяць 2009 року, з цих підстав виникла у відповідача заборгованість в сумі 41 139 грн. 34 коп.
Також судом встановлено, що у строки встановлені ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" позивач не надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату недоїмки. Представник позивача пояснив це тим, що відносно відповідача винесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, яке обов’язково супроводжується з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, в період якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, тому вимога як виконавчий документ на адресу відповідача не надсилалась. У підтвердження порушення справи про банкрутство в матеріалах справи є довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 26-29).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV страхувальник (до яких відноситься відповідач згідно з п.1 ст.14 того ж Закону) зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом. Відповідний порядок встановлений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФ України», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.
Відповідно до п. 11.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663, платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1. цієї Інструкції (до яких відноситься відповідач), щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у якому самостійно зазначають обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції, який згідно з п.п. 11.13 п.11 цієї Інструкції подається платником незалежно від стану його фінансово-господарської діяльності.
Згідно з ч.6 п. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхувальники (до яких відноситься відповідач) зобов’язанні сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду.
Згідно з розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2009 року (а.с. 4-6), наданим відповідачем до Управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси, за липень 2009 року відповідач мав заплатити страховий внесок у сумі 41 139 грн. 34 коп., але у строки, встановлені ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" відповідач не оплатив страхові внески за вищевказаний місяць, з цих підстав виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за липень місяць 2009 року в сумі 41 139 грн. 34 коп.
Згідно з п. 2 ст. 106 цього Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані таабо не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
В судовому засіданні встановлено, що станом на час проведення судового засідання сума боргу відповідачем досі не сплачена.
Виходячи з положень п. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд прийшов до висновку, що не надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги про сплату недоїмки не позбавляє позивача права вимагати стягнення цієї недоїмки, оскільки пунктом 2 статті 106 наведеного вище Закону зазначено, що не сплачені своєчасно страхові внески вважаються простроченою заборгованістю і підлягають стягуванню.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.01р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Частиною 7 пункту 1 статті 64 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено право виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів щодо стягнення з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Згідно з п. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у разі не сплати страхувальником узгодженої суми недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих доказів та встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають .
На підставі викладеного та статей 14, 15, п.4 ч.2 ст. 17, ст.ст.20, 64, 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» про стягнення боргу в розмірі 41139 грн. 34 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» (м. Одеса, вул. Артилерійська, 4, код ЄДРПОУ 07934823) на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (м. Одеса, вул. Прохорівська, 3/5, код ЄДРПОУ 26302750) на р/р № 256083013706, в Одеському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 328845 борг в розмірі 41139 грн. 34 коп. (сорок одна тисяча сто тридцять дев’ять гривень 34 копійки).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 15 січня 2010 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко