ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2009 року №22а-7896/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2007 року підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено (а.с.97), про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кам’янко-Бузькому районі Львівської області від 17.09.2007р. №220414171/1, яким йому визначено зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 59616,66 грн. та №2204121711/1, яким йому визначено зобов’язання з податку на додану вартість на суму 80624,75 грн., з яких основний платіж 53296,50 грн. та штрафних санкцій на суму 27328,25 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кам’янко-Бузькому районі Львівської області від 17.09.2007р. №220414171/1, яким йому визначено зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 59616,66 грн. та №2204121711/1, яким йому визначено зобов’язання з податку на додану вартість на суму 80624,75 грн., з яких основний платіж 53296,50 грн. та штрафних санкцій на суму 27328,25 грн. В решті провадження по справі закрите в зв’язку з відмовою позивача від частини заявлених позовних вимог.
З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог і повністю відмовити в задоволенні позову.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що незняття позивачем трудових угод з реєстрації в центрі зайнятості свідчить, що такі угоди є дійсними і відповідно позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки у трудових відносинах із ним перебувало більше 10 найманих працівників.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до статті 241 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. встановлено, що позивач перевищив граничну чисельність найманих працівників, передбачену пунктом 1 зазначеного Указу, а тому безпідставно перебував на спрощеній системі оподаткування.
Такі висновки зроблені на підставі даних Кам’янко-Бузького районного центру зайнятості, згідно яких станом на 15.03.2006р. та 01.04.2006р. було зареєстровано дванадцять трудових угод позивача із найманими працівниками.
За результатами перевірки складено акт від 14.06.2007р. №56/1711/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач на законних підставах перебував на спрощеній системі оподаткування і не перевищив передбачену Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» граничну чисельність найманих працівників у 10 чоловік, оскільки трудові угоди з працівниками були розірвані, однак лише не зняті з реєстрації в центрі зайнятості, що не може бути підставою для переходу позивача на загальну систему оподаткування.
Поряд з тим, відповідно до пункту 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. №260) лише внесення записів про зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі-підприємцю внести записи до трудової книжки працівника про звільнення його з роботи.
Такі вимоги зазначеного Порядку позивачем дотримані не були, трудові угоди залишились на реєстрації у центрі зайнятості, що призвело до перевищення граничної чисельності найманих працівників у 10 осіб, передбаченої пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Внаслідок порушення зазначених обмежень позивач, в силу вимог пункту 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», повинен був починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Наведені обставини свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з дотриманням вимог закону, а тому підстави для їх скасування відсутні.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду слід скасувати і в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід відмовити в повному об’ємі.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. по даній справі скасувати і в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ