ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 грудня 2018 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/6373/18

Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/333/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач - Дочірнє підприємство національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Чернігівнафтогазгеологія» національної акціонерної компанії «Надра України» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Чернігівнафтогазгеологія» національної акціонерної компанії «Надра України» про відшкодування збитків,

місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів

дата складання повного тексту судового рішення - 24 вересня 2018 року

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року ОСОБА_2 до суду з позовом, після уточнення якого у серпні 2018 року просила ДП «Чернігівнафтогазгеологія» НАК «Надра України» передати їй майно згідно за договором № 199 про надання послуг з відповідального зберігання від 01 листопада 2016 року, а саме:

долото 295.3 СЦГАУ R588 в кількості 16 штук,

долото 295.3 СГАУ R403 в кількості 6 штук,

долото 215.9 МСГАУ R401А в кількості 24 штуки,

долото 215.9 МСЦГАУ R442 в кількості 63 штуки,

долото 215.9 СЗГВ R162 в кількості 3 штуки,

долото 215.9 СЗГАУ R439 в кількості 7 штук,

долото 215.9 СГВ R192 в кількості 17 штук,

долото 190.5 МСГАУ R506 в кількості 39 штук,

бурова голівка 212.7/100 ТЗК в кількості 8 штук,

бурова голівка 212.7/80СЗВ в кількості 2 штуки,

cкло візерункове в кількості 8 ящиків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що на виконання умов договору був складений акт приймання-передачі майна за кількістю на відповідальне зберігання та протокол погодження договірної ціни та майно було передано відповідачу на зберігання на склад по вул. Любецькій, 179 в м. Чернігові.

Як зазначає позивач, в липні 2017 року виникла необхідність зняття з відповідального зберігання частини майна, проте відповідач повернути майно безпідставно відмовився і на численні листи з вимогою повернути спірне майно - не реагує.

Позивач зазначає, що у підготовчому судовому засіданні було з'ясовано, що спірне майно зникло, а відтак відсутність спірного майна у відповідача стала підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення вартості спірного майна.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 208 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Чернігівнафтогазгеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_2 5180373 грн. у відшкодування збитків, завданих втратою майна, та 4933 грн. 60 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 5185306 грн. 60 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» - адвокат Ступак А.Ю. просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору - спірного майна, або скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт вважає, що провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки предметом первісної позовної заяви було витребування майна, яке було передано на відповідальне зберігання та яке зникло, тобто на момент подання позовної заяви до суду спірне майно було відсутнє, а отже відсутній предмет спору.

На думку апелянта, звіт Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-517 про оцінку майна від 13.10.2016 року був складений неповноважною особою, оскільки оцінювач на ім'я ОСОБА_4 з кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 5153 від 02 червня 2017 року у реєстру оцінювачів не значиться. Апелянт стверджує, що вартість спірного майна в зазначеному звіті перевищує вартість майна згідно первісного позову, не враховуючи знецінення гривні.

Аапелянт наголошує, що факт укладення 26 березня 2011 року Договору № 1 про надання послуг по відповідальному зберіганню майна між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 є сумнівним.

Апелянт вказує, що для з'ясування дійсності придбання, походження та вартості належного позивачеві майна були направлені запити до ТОВ «ДЕНФІНАНСГРУП», проте зазначене товариство вже припинило свою діяльність. Первинна документація щодо діяльності ТОВ «ДЕНФІНАНСГРУП» була передана ТОВ «ВЕРЗАС» та в архівне управління Запорізької міської ради, куди також направлені запити, відповіді на які на день подання апеляційної скарги не надійшли.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2018 року - без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з положень частини першої статті 1192 ЦК України та прийшов до висновку, що позивач має право вимагати відшкодування збитків, завданих втратою Майна, в розмірі загальної вартості майна на момент розгляду цієї справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

01.11.2016 року між ОСОБА_2 та ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» укладений Договір про надання послуг по відповідальному зберіганню № 199, за умовами якого ОСОБА_2 передала ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» на відповідальне зберігання Майно на підставі Акту приймання-передачі від 01.11.2016 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору передбачено обов'язок відповідача повернути майно протягом 3 робочих днів у разі припинення строку дії Договору; пунктом 4.2 Договору відповідачу заборонено користуватися майном та передавати його іншим особам; пунктом 6 Договору передбачено відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов Договору; пунктом 9 Договору передбачено право позивача вимагати дострокового повернення Майна, за умови письмового повідомлення про це відповідача не пізніше ніж за 30 днів.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» з письмовою вимогою про повернення спірного майна, що документально підтверджується наявними у справі документальними доказами, які відповідачем у апеляційному суді не спростовані і не заперечувались.

Листом від 12.06.2018 року ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» повідомлено ОСОБА_2 про зникнення належного їй майна, яке було передано на зберігання, та готовність відшкодувати вартість цього майна.

Зазначені обставини у суді першої та апеляційної інстанції не заперечувались та не спростовані.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на положення ст.ст. 509, 526, 901,936, 938, 949, 950, 951, 953 ЦК України та просила стягнути з ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» вартість спірного майна.

Виходячи з обставин цієї конкретної справи, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною другою статті 949 ЦК України передбачено, що річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання.

Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли із договору відповідального зберігання від 01.11.2016 року, письмову форму якого дотримано, спірне майно передано на зберігання відповідачеві, про що свідчить акт приймання - передачі майна, проте відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст.936 ЦК України та умов договору майно передане поклажодавцем на час вирішення спору не повернуто у звязку з втратою та вартість такого майна не відшкодована.

Факт отримання майна на зберігання відповідач не заперечував і не спростовував у суді першої інстанції і не оспорював в апеляційному суді.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що є підстави для відшкодування позивачу вартості втраченого майна.

Згідно Звіту ЧК-517 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про оцінку майна від 13.10.2016 року вартість спірного майна складає 5180373 грн.

Відповідачем дійсність вказаного вище договору від 01.11.2016 року у встановленому законом порядку не оскаржувалась, про що свідчать матеріали справи, отже в розумінні вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є прамовірним та підтверджує законність і обґрунтованість вимог позивача.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення вартості втраченого майна, яке було передано відповідачеві на відповідальне зберігання.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку прийняття заяви про зміну предмета позову не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки під час підготовчого судового засідання представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 просив суд забезпечити можливість подати заяву про зміну предмету позову у зв'язку з тим, що лише у підготовчому судовому засіданні стало відомо про зникнення спірного майна, що підтверджується ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2018 року і протокольною ухвалою суду заява про зміну предмету позову прийнята до розгляду.

Твердження апелянта про те, що провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України апеляційним судом до уваги не приймаються як юридично неспроможні, оскільки відсутність майна у відповідача не може бути наслідком позбавлення позивача передбаченого ст. ст.15, 16 ЦК України судового захисту її порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Посилання апелянта на те, що звіт про оцінку спірного майна складений неуповноваженою особою спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача ОСОБА_4 МФ № 5153 від 02 червня 2007 року, свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ОСОБА_4 від 25 червня 2007 року № 5602 і ці документальні докази сумнівів у апеляційного суду не викликають та відповідачем в апеляційному суді не заперечувались (а.с.199-200).

Доводи скарги стосовно сумнівного придбання позивачем спірного майна та щодо правовідносин ОСОБА_2 із суб'єктами підприємницької діяльності не заслуговують на увагу, оскільки придбання позивачем спірного майна не є предметом позову і не розглядалося у суді першої інстанції, а факт отримання відповідачем спірного майна на зберігання достовірно доведений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення і не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувеане рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення і доводи скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 38, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємство «Чернігівнафтогазгеологія»

національної акціонерної компанії «Надра України» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 21 грудня 2018 року