Номер провадження: 22-ц/785/7343/18

Номер справи місцевого суду: 521/506/17

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом. Посилаючись на те, що 25.12.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав позичальникові кредит у розмірі 7000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній в свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. Однак не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повернув та проценти не сплатив.

Посилаючись на ці обставини, Банк просив задовольнити позов. Стягнути з боржника ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 57874,01 гривень.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 02 березня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.12.2013 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій - у загальному розмірі 57874,01 гривень.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 14 серпня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Вважаючи рішення суду постановленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 березня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 25.12.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надає позичальникові кредит у розмірі 7000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній в свою чергу - зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Однак в порушення вимог кредитного договору відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Згідно зі ст.509 ч.ч.1,2 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 1054 ч.ч.1,2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.1055 ч.ч.1,2 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов правильного висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Однак відповідач ОСОБА_2 не виконує відповідного грошового зобов'язання.

Згідно з положенням ст.1049 ч.ч.1,3 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд вірно зазначив, виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_2 отримав визначену суму кредитних коштів в користування до кінця строку дії картки. При цьому, як погодили сторони в кредитному договорі, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів та інших пов'язаних із кредитами виплат, передбаченим договором, - у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником.

В силу ст.536 ч.ч.1,2 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 614 ч.1 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов правильного висновку, що позичальник ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно зі ст.625 ч.ч.1,2 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.546 ч.ч.1,2 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_2 грошового зобов'язання за кредитним договором було забезпечено неустойкою.

Згідно зі ст.534 ч.1 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин та виходячи із умов кредитного договору, суд прийшов до наступного правильного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 13 грудня 2016 року, згідно якого заборгованість відповідача в розмірі 57874,01 грн. складається з наступного: 6366,07 грн. - заборгованість за кредитом; 45225,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3050,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2732,10 грн. - штраф (процентна складова).

За таких обставин позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню,за даним спором підлягає стягненню з відповідача вказана грошова сума.

Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне з'ясування судом обставин щодо доведеності факту укладання, підписання кредитного договору, надання неправильного розрахунку заборгованості за відсотками за кредитним договором, порушення норм матеріального і процесуального права як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом доказами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

А.І. Дрішлюк