Справа № 2-15/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             19 січня 2010 року

      Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Довжука А.І., при секретарі Коваленко О.І., за участю позивача ОСОБА_1 його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його представника    ОСОБА_6, представників третіх осіб - Міжнаціональної Універсальної товарно-сировинної біржі «Епсілон» - Чупракова І.В. та представника Мирнівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Савчук В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в                м. Миколаєві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

    26.03.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в межах Мирнівської сільської ради, укладеного 22.12.2001 р. Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею «Епсілон», між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_9 - батьком відповідачів, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

    ОСОБА_10 позов підтримав та в обґрунтування своїх вимог пояснив, що в грудні 2001 р. уклав з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу земельної ділянки   площею 10,01 га,  розташованої в межах Мирнівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. За ініціативою самого продавця договір було укладено   товарною біржею «Епсілон», оскільки нотаріальне посвідчення договору для продавця було занадто довгим та невигідним  щодо вартості нотаріальних послуг.

 В 2008 р. він звернувся до підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для виготовлення державного акту  на право приватної власності на земельну ділянку на своє ім’я, але йому було повідомлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено з порушенням Земельного законодавства - не посвідчено нотаріально. Оскільки ОСОБА_9 помер, то він - ОСОБА_1  змушений звернутись до суду з цим позовом до його синів - правонаступників. Зазначив, що умови договору купівлі-продажу ним  та ОСОБА_9 було виконано повністю. На даний час він володіє цією земельною ділянкою та обробляє  її.   Просить його позов задовольнити.

    Представники позивача та представник Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі «Епсілон» позов підтримали та просили його задовольнити, оскільки сторонами договору було повністю виконано його умови.

    Відповідач ОСОБА_4 вважав за можливе вирішити позов за розсудом суду та пояснив, що його батько ОСОБА_9 мав земельний пай. Йому відомо, що за життя батько продав земельну ділянку           ОСОБА_1, але на яких умовах не знає. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини – земельної ділянки, він не звертався  бо має свій земельний пай.

    Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що після смерті батька - ОСОБА_9 у 2003 р., йому стало відомо, що батько мав земельний пай, за державним Актом, на земельну ділянку площею 10,01 га в межах Мирнівської сільської ради. Рішенням суду від 4.10.2007 р. було встановлено його родинний зв’язок з батьком, а за рішенням суду від   6.02.2008 р. йому – ОСОБА_5 було надано додатковий строк для прийняття спадщини, у тому числі у вигляді земельних паїв померлих батьків.

 Але у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом йому було відмовлено, оскільки він не може надати оригінал правовстановлюючого документу на спадок – державний Акт на право власності на земельний пай батька, який безпідставно утримується позивачем. Вважає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки – паю, заключний з порушенням земельного законодавства, підписаний не його батьком, та просив у задоволенні позову відмовити.

    Представник відповідача  проти задоволення позову також заперечив, оскільки при укладенні договору купівлі земельної ділянки позивачем не було дотримано вимог Земельного Кодексу України про його обов'язкове нотаріальне посвідчення, а не виконання цієї умови тягне недійсність вказаного договору.

                Представник третьої особи без самостійних вимог - Мирнірнівський сільський голова  Савчук В.П., вважала за можливе вирішити позов за розсудом суду. Але вона пояснила, що  у списку мешканців с. Мирного із 38 осіб, доданого до рішення 2-ї сесії 4-го скликання Мирнівської сільської ради від 31.03.1999р., за порядком денним якої було також затверджено технічну документацію по передачі в натурі земельних часток – паїв, прізвище                  ОСОБА_9, як підстави для видачі Акту на земельний пай, відсутнє.  Яким чином ОСОБА_9 було видано Акт на право приватної власності на землю. їй не відомо, так як на той час на цій посаді вона не працювала.

    Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив, що згідно довідки відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Мирний», на ім’я ОСОБА_9, виписано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія МК № 004603 від 21.05.1997 р., реєстраційний   № 6867, площею 8,52 у.к. га  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Мирнівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 20.12.1996 р. №742-р та видано на руки 22.04.1997 р.   1997 р.(а.с.70).

    Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. У зв’язку із заявами спадкоємців нотаріусом заведено спадкову справу ЕР № 44105528 (а.с. 24-29).

    Пояснення відповідача ОСОБА_5 про підстави, за яких він не зміг своєчасно прийняти спадщину після смерті батька ОСОБА_11, підтверджується копіями рішень судів.

Так, за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4.10.2007 р. встановлено той факт, що відповідач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

    За рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 6.02.2008 р. ОСОБА_5 було надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 (а.с. 30,31).

    Також, на підтвердження пояснень відповідача, відповідно до листа Жовтневої державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_11, оскільки заявником не було надано правовстановлюючого документу – сертифікату, або Державного  акту на право на земельну частку (пай) - спадкове майно (а.с. 47).    

    Свої доводи про належність йому спірної земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 підтверджує угодою купівлі - продажу цієї земельної ділянки, укладеною між ним та ОСОБА_9 22.12.2001 р. Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею “Епсілон” за № 95 (а.с. 11).

    Разом з тим,  у зазначеному договорі не вказано, яким документом підтверджується право власності продавця - ОСОБА_9 на продане майно – земельну ділянку.

    Надана позивачем копія державного Акту серії IV-МК № 021260 на ім'я ОСОБА_9 на право приватної власності на землю, не може бути прийнята судом як належний доказ по справі, оскільки на вимогу відповідачів та суду, позивачем не було надано оригіналу цього документу, а наявна у матеріалах справи копія не посвідчена належним чином (а.с. 12).

    Крім того, за відомостями представника третьої особи - Мирнівської сільської ради Жовтневого району, у списку мешканців с. Мирного із 38 осіб, доданого до рішення 2-ї сесії 4-го скликання Мирнівської сільської ради від 31.03.1999р., за порядком денним якої було також затверджено технічну документацію по передачі в натурі земельних часток – паїв, прізвище                  ОСОБА_9, як підстави для видачі Акту на земельний пай, відсутнє.  

    Будь-яких інших документів, на підставі яких ОСОБА_12 було видано державний Акт на право власності на земельну ділянку, Мирнівська сільська рада надати не змогла.

    Отже суд вважає, що при укладенні спірного договору Товарною біржею “Епсілон” не було визначено право власності продавця на предмет договору.

    В порушення вимог ч.3 ст.18 Земельного Кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.), вк азаний договір нотаріально не посвідчувався,  що відповідно до ст.114 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.)  тягне його недійсність. Посилаючись на вимоги ст.638 ЦК України (ст.224, 241 ЦК України в редакції 1963 р.), позивач просить визнати цей договір дійсним, оскільки умови договору повністю виконано.

    Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)” № 2242-ІІІ від 18.01.2001р., діючого на час укладення наданого позивачем біржового договору, було встановлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян  і юридичних осіб на земельну частку(пай) Земельним  кодексом України, власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю), або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Це положення вказаного Закону діяло до набрання чинності Земельним Кодексом України 2001 р., ст.15 Перехідних положень якого, з 1.01.2002 р. було встановлено мораторій на продаж земель для товарного сільськогосподарського виробництва до 2007 р. а в редакції 3.06.2008 р. – до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр, та про ринок земель.

                Посилання представників позивача на те, що застереження вказаного Закону стосуються земельних часток, право на які підтверджено тільки сертифікатами, а не державними Актами, надумане, так як протирічить змісту самого вказаному Закону.

Ствердження позивача та його представників про те, що недотримання нотаріальної форми укладення договору мало місце з вини продавця земельної ділянки покійного ОСОБА_9, суд вважає безпідставними в зв’язку з ненаданням ними відповідних цим обставинам доказів.  

    Враховуючи досліджені судом та викладені вище докази, а також вимоги ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, суд вважає необхідним у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

    Керуючись ст. ст. 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 22.12.2001 р. між продавцем - ОСОБА_9 та покупцем -ОСОБА_1, зареєстрованого Міжнаціональною

Універсальною товарно-сировинною біржею “Епсілон” за № 95 - відмовити.

    На рішення суду впродовж десяти днів з дня його проголошення може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд та апеляційну скаргу – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                     А.І.Довжук