справа № 439/1218/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Бродівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Бунда А.О.

за участю секретаря судового засідання Мартинюк О.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів Кінцак С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, в іртесах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди в сумі по 1000000 грн. в її користь та в користь малолітньої дочки ОСОБА_4 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_6, який загинув внаслідок нещасного групового випадку на виробництві.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29 серпня 1998 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» її чоловік ОСОБА_6 загинув. Загиблий працював ремонтником штучних споруд, а на день своєї смерті був залучений, у зв'язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії. Даний факт засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний виробництвом (Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (Форма Н-5) від 08.06.2016 р., які містять, серед іншого відомості щодо вини відповідача у смертельному травмуванні потерпілих. Законність актів форми Н-1 та Н-5 була предметом судового розгляд у справі за позовом ПАТ «Українська залізниця» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними та скасування форми Н-І та Н-5, зобов'язання до вчинення дій. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2017 р. у справі № 461/5334/16-а в задоволенні вказаного позову відмовлено. Після смерті ОСОБА_6 була призначена за рахунок коштів Фонду соціального страхування України одноразова допомога сім'ї потерпілого та одноразова допомога і помісячні страхові виплати дитині потерпілого та позивачці, як утриманці потерпілого, у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідач жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім'ї потерпілого чи бодай окремих соціально вразливих членів цієї сім'ї не надавав. Тому із посиланням на вимоги ст.ст 1, З, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України просить позов задоволити.

20.08.2018 відкрито провадження у справі.

24.09.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_5, працюючи у виробничому структурному підрозділі «Бродівська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ремонтником штучних споруд, 25.03.2016 був смертельно травмований, внаслідок наїзду електропоїзда під час виконання ним трудових обов'язків. Настання нещасного випадку позивач пов'язує з неналежним виконанням посадовими особами Залізниці їх посадових обов'язків, порушенням нормативних актів з охорони праці. Зазначають, що в постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995, з подальшими змінами та доповненнями, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що суди при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язково повинні з'ясовувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, тобто обов'язок відшкодовувати моральну шкоду покладається лише на винних осіб. Також зазначає, що позивач не вказав якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно цю шкоду зі сторони саме відповідача, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір та якими доказами це підтверджується. Зазначають, що ОСОБА_6 самовільно вийшов на непарну колію для продовження виконання робіт, не переконавшись у відсутності поїзда на колії, де він виконував роботу. Підтвердженням наведеного вище є пояснення і комісійні протоколи опитування машиністів і помічників вантажного та електропоїзда. Крім цього зазначили, що твердження позивачки що Залізниця не надала жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім'ї потерпілого є необгрунтованим і таким, що не відповідає дійсності з огляду на те, що у 2016, 2017 та 2018 pоках залізницею надавалась матеріальна допомога членам сім'ї потерпілого ОСОБА_6, що підтверджується відповідними документами. Просять в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

18.10.2018 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.10.2018 представником позивача ОСОБА_1 подано відповідь на відзив. Де зазначає, що відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України у даному випадку винність заподіювана шкоди не може виступати обов'язковим фактором вирішення спору. Щодо факту вини самих потерпілих зазначає, що саме потерпілі при здійсненні трудових обов'язків перебували з вини посадовців Відповідача у завідомо потенційно небезпечній ситуації, що зазначено у рішенні Галицького районного суду м.Львова від 15.03.2017. Вказане підтверджується також відповідними Наказами по виробничому підрозділу «Бродівська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 24.06.2016 року № 14 та від 15.07.2016 року № 16 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вище згаданих бригадира з поточного утримання штучних споруд ..., шляхового майстра ..., шляхового майстра дистанції ..., начальника другої дільниці поточного утримання ... було звільнено з займаних посад - «за недостатній контроль щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці, порушення вимог посадової інструкції» та «за відсутність контролю за безпечним виконанням робіт, порушення вимог посадової інструкції». Щодо положення Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказують, що у кожному разі підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди може бути груба необережність потерпілого, а не проста необачність. Щодо твердження позивача про те, що Залізниця не надала жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім'ї потерпілого зазначають, що зазначена фінансова допомога на яку посилається відповідач вчинена за рахунок коштів трудового колективу та профспілкових організацій, які згідно закону є громадськими організаціями та у своїй діяльності незалежні, зокрема - від роботодавців, їм не підзвітні і не підконтрольні. Також зазначили, що на час прийняття постанови ВСУ у справі №6-65цс11 стягнення по 1млн.грн. на кожного з батьків на відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю їх сина по курсу НБУ складав 125 158.01дол.США відтак 1 млн. грн. складає 36 570, 56 дол. (USD) (1 000 000 : 27.3444), що майже в 3,5 рази менше вартості визнаного ВСУ розумним та справедливим розміру відшкодування моральної шкоди у справі № 6-65цс11.

06.11.2018 представниками відповідача подано заперечення в якому зазначають, що в Акті форми Н-1 зазначено, що перед виконанням робіт, в установленому порядку працівникам було видано попередження про особливу пильність і частішу подачу сповіщу вальних сигналів локомотивним бригадам, під час прослідування поїздів в місці виконання колійних робіт, з метою забезпечення особистої безпеки колійних працівників та було проведено цільовий інструктаж. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник несе безпосередню відповідальність за порушення вищевказаних вимог. Крім цього із посилання на п. 2.3.20 Правил безпеки праці під час виконання робіт у колійному господарстві, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 12.03.2007 №43 зазначають що працівникам дозволяється повертатися для продовження робіт тільки з дозволу керівника робіт після того, як він переконається, що слідом за поїздом немає підштовхувального локомотива або дрезини і що по колії, на якій виконуються роботи, не рухається поїзд чи інший рухомий склад. Щодо виплати матеріальної допомоги зазначають, що відповідно до довідки підрозділу «Бродівська дистанція колії» (довідка долучалася до відзиву) та Витягу з протоколу № 6 засідання комісії Управління регіональної філії «Львівська залізниця» з розгляду заяв про надання матеріальної допомоги від 08.04.2016, затвердженого в.о. начальника регіональної філії «Львівська залізниця» І.С. Груником, ОСОБА_3 було надано матеріальну допомогу за спільним рішенням керівництва регіональної філії та президії Дорпрофсожу в сума 20 000,00 грн. Також зазначають посилання представника позивача на позицію ВСУ від 19.12.2011 у справі № 6-65цс11 незрозумілими, оскільки дані справи носять абсолютно різні характери. Також вважають незрозумілим посилання представника позивача зазначення шкоди в іноземній валюті.

Представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої вимоги з підстав наведених у фабулі позовної заяви, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав зазначених у відзиві та запереченнях, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутися кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 29 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено шлюб (а.с.29), в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 (а.с.31), а ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_4 (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_6 загинув (а.с.28).

Загиблий працював ремонтником штучних споруд, а на день своєї смерті був залучений, у зв'язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії, що засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний виробництвом(Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку(Форма Н-5) від 08.06.2016 (а.с.4-11 та а.с.12-22).

Відповідно до розділу 4 (п. 4.2.2.) Акту форми Н-5 з причин настання нещасного випадку встановлено невиконання посадовими особами ПАТ «Українська залізниця» покладених на них посадових обов'язків.

Відповідно до розділу 6 Акту форми Н-5 нещасний випадок стався в робочий час під час виконання потерпілими трудових обов'язків внаслідок порушення посадовими особами ПАТ «Українська залізниця», зокрема, (начальником дільниці дистанції колії, шляхового майстра дистанції колії, бригадира по поточному утримані і штучних споруд, машиніста електропоїзда) нормативних актів з охорони і безпеки праці.

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться також в розділах 7 та 10 Акту форми Н-1.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2017р. у с № 461/5334/16-а (а.с.23-27) підтверджено відповідність змісту актів форми Н-1 та фактичним обставинам справи, в тому числі і щодо встановлення винних дій які спричинили настання нещасного випадку.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з положень частини другої статті 1187 та частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

У пункті 5 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Крім цього, суд вважає встановленим, що позивачам однозначно у зв'язку із смертю ОСОБА_6 була заподіяна моральна шкода, що полягала у передчасній втраті близького родича, члена сім'ї, який був для позивачів улюбленим чоловіком та батьком. Передчасна втрата близької людини внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» однозначно спричиняє для позивачів душевні страждання, переживання, розпач, непоправну втрату життєвих зв'язків із близькою людиною та ряд інших, які слід вважати тривають протягом тривалого часу. Однак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів в розмірі по 5000 000,00 грн. на кожного.

Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за три вимоги немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який позивач мала б сплатити при поданні позовної заява, тобто в сумі 2114.40 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167,1168,1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,10,12,81,89,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п'ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п'ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п'ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в розмірі 2114.40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, яка знаходиться за адресою м.Київ вул.Тверська,5.

Повний текст рішення суду складено 21.12.2018 року.

20 грудня 2018 року

Суддя: А.  О.  Бунда