П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1292/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2017 р. № 4-15, від 14.02.2017 р. № 4-14, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішенням Бармашівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області від 25.09.2015 року № 2 «Про місцеві податки і збори на 2016 рік» встановлено місцеві податки і збори, в якому відсутній транспортний податок., рішення від 02.02.2016 року «Про внесення змін до рішення сільської ради № 2 від 25.09.2016 року», відповідно до якого затверджено Положення про транспортний податок не дає законні підстави для застосування транспортного податку за 2016 рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 4-15. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 4-14.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що з 12.04.2016 по 22.11.2016 за позивачем було зареєстровано автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2014 року випуску.

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 4-15, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 14583,33 грн.

Також за позивачем з 16.03.2016 зареєстровано автомобіль Audi А8, 2013 року випуску.

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 4-14, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 20833,33 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок до об'єктів оподаткування, визначених відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, є 2017 рік.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким було введено, шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, новий податок - транспортний. Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

На підставі статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Таким чином, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Згідно пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у період, за який позивачу виставлено податкове зобов'язання) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад..

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, у наведеній редакції, відповідно до якого сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, у цій же редакції, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

За змістом пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

За правилами пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України щодо транспортного податку, на які посилається відповідач, за відсутності внесення відповідних змін до рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків на відповідній території, не може застосовуватись відповідачем, оскільки, за правилами ПК України безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку), в обов'язковому порядку із визначенням об'єкту оподаткування, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, а Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно з пунктом 267.4 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Тобто, із набранням 01.01.2015 чинності положень статті 267 ПК України власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) внесено зміни до статті 267 ПК України, які набрали чинності з 01.01.2016. Зокрема, положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. На його офіційному веб-сайті розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розраховано середньоринкову вартість автомобіля Audi А8 - 2013 року випуску, яка становила 1 242 668,54 грн. та TOYOTA LAND CRUISER 200, об'єм двигуна 4,5, внутрішнього згорання, АТ - 2014 року випуску становила 1 046 500, 020 грн.

При цьому розрахунок середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 77360890.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що автомобілі Audi А8 та TOYOTA LAND CRUISER 200 є об'єктами оподаткування транспортним податком відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а позивач у такому разі є платником вказаного податку.

Щодо висновку суду першої інстанції, що враховуючи положення підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то колегія суддів вважає його помилковим, оскільки Законом № 909-VIII змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а не запроваджено транспортний податок як такий.

Разом з тим, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 78267634.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 814/1292/17 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк