ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2712/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіБольшакової О. О.

суддів Глушка І. В.

Макарика В. Я.

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за заявою представника громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 про розя'снення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у адміністративній справі за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 про затримання іноземця, за апеляційною скаргою громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2018 року (суддя Мармаш В.Я., м. Львів, текст рішення проголошено 07.09.2018),

В С Т А Н О В И В :

Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 про затримання з метою виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.08.2018 про примусове видворення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено. Вирішено затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.08.2018 про примусове видворення його за межі території України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2018 року у справі № 463/5208/18 - без змін.

Представник відповідача подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про роз'яснення постанови апеляційного суду, мотивуючи неповнотою судового рішення щодо викладення мотивів відхилення апеляційної скарги. Так, заявник, зокрема, зауважив про відсутність у постанові висновків за доводами апелянта про покладення в основу судового рішення недосліджених в суді першої інстанції доказів, незаважаючи на подання цих доказів суду апеляційної інстанції. Вказав про відсутність оцінки доводів апелянта в суді першої інстанції щодо скасування рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, а також звернення із заявами про надання статусу біженця.

Вивчивши доводи зазначеної заяви, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

Як вбачається зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09.08.2018, допущеним до негайного виконання, ухвалено примусово видворити відповідача за межі України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно перебуває на території України, не виконав рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.08.2018, яке набуло законної сили.

Апеляційний суд погодився з такими висновками, навівши у постанові їх відповідне нормативне обгрунтування, із зазначенням письмових доказів, зокрема, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2018 року у справі № 876/6618/18, якою апеляційну скаргу громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 9 серпня 2018 року - без змін.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

При цьому, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.

Суд установив, що підстава для роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції фактично зводиться до незгоди позивача з ухваленим судовим рішенням.

Отже, суд констатує, що постанова апеляційного адміністративного суду є цілком зрозумілою та не потребує роз'яснення. З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть є зрозумілою та не двозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом її роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 254, 289, 310, 321, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

відмовити у задоволенні заяви представника громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_4 про розя'снення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року № 463/5208/18.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова

судді І. В. Глушко

В. Я. Макарик