Справа № 758/15606/18

3/758/7077/18 Категорія 251

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Бородій В. М., за участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України Миронова С.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, має трьох неповнолітніх дітей, перебуває у декретній відпустці, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

за частиною 1 статті 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 44-03/273/18 від 21.07.2018 року, ОСОБА_2, обіймаючи посаду керівника головного спеціаліста-юрисконсульта відділу правового забезпечення діяльності структурних підрозділів юридичного департаменту Державної аудиторської служби України, являючись суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 02.04.2018 року, без поважних причин, подала щорічну декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, чим своїми діями вчинила правопорушення пов'язане з корупцією передбачене ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнала та пояснила, що не заперечує факт, що декларація подана 02.04.2018 року, однак, таку ситуацію пояснює низкою об'єктивних причин. Згідно долучених до протоколу матеріалів вбачається наявність переліку послідовності її дій в якості користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». З даного переліку вбачається, що нею з 29.03.2018 року по 02.04.2018 р. було здійснено численну кількість спроб подати декларацію, зокрема 19 спроб та 20-та була успішною.

У протоколі уповноважений працівник НАЗК посилається на той факт, що технічні несправності «Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» мали місце лише 15.03.2018 року, інших технічних несправностей та перебоїв у роботі ITC реєстру, які б завадили поданню декларації не зафіксовано. Однак, працівниками НАЗК не враховується факт перенавантаження серверу в період масового подання щорічних декларацій, який мав місце в її випадку.

Також зазначила, що відповідно до ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст.10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, логічним є висновок про те, що вчинення Цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Такої ж думки притримується судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В зв'язку з наведеним, зазначила, що в її діях відсутній умисел щодо несвоєчасного подання декларації. Вказує, що вчиняла необхідні дії для своєчасного подання декларації, зокрема завчасно було виготовлено електронний цифровий підпис, був здійснений неодноразовий вхід до системи, під час якого вона зверталась у Чат Helpdesk із питаннями, щодо неможливості зберегти декларацію (що підтверджується а.с. 26-34).

У зв'язку з наведеним, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки відсутній умисел, тому просить провадження відносно неї закрити на підставі ст.247 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні у прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені обставини справи, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст.10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, логічним є висновок про те, що вчинення Цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово намагалась подати декларацію, що підтверджується матеріалами справи а.с. 26-34, однак, з технічних причин, вона цього зробити не змогла.

Вимогами ст. 280 КУпАП, на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов'язок з'ясувати не лише те, чи було вчинено діяння, але і питання винуватості особи у його вчиненні.

Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст. 10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, логічним є висновок про те, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Такої ж думки притримуються судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність у неї умислу на уникнення фінансового контролю доходів заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджуються її поясненнями та додатком послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_2, де відображено коли вона намагалась подати декларацію.

Належних і допустимих доказів, які беззаперечно спростовують це твердження, в матеріалах справи немає.

Таким чином, суддею встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у неї були відсутні мотиви вчинити порушення закону, вона не бажала його порушити, поза її волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутності в її діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 172-6, 247, 287, 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративну справу відносно ОСОБА_2 закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена у випадках передбачених ст.287 КУпАП, а саме особою, щодо якої її винесено, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, а саме у випадку нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов»язаних з обмеженням особистої свободи громадян, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя В. М. Бородій