Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-169/09/0113
02.10.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Звєрєв Г.С.) від 07.04.09 у справі № 2а-169/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Трудова 2, смт.Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати та стягнути недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471,20грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2006, 2007 та 2008 роки; позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2009 року (суддя Звєрев Г.С.) у справі № 2-а-169/09 частково задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни".
Суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим щодо ненарахування у повному обсязі ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за травень - грудень 2008 року протиправною.
Суд зобов`язав Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за травень - грудень 2008 року у розмірі 780,40 грн., відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону; зупинення Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнано неконституційним, тому це підвищення підлягає виплаті у зазначеному розмірі; строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 та 2007 роки позивачем пропущений та поновленню не підлягає, оскільки не надані докази поважної причини пропуску цього строку, а відповідач наполягає на застосуванні положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить визнати постанову суду першої інстанції нечинною та припинити провадження по справі
Доводи апеляції мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд застосував положення частини другої статті 6, частини першої статті 19, частини другої статті 95 Конституції України, статті 7 закону України “Про соціальний захист дітей війни”, частини третьої статті 28, частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; але не прийняв до уваги, що для надбавок до пенсії поняття “мінімальна пенсія за віком” не застосовується; відсутній порядок розрахунку надбавки, встановленої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; передбачене Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України, у відповідача відсутні зобов’язання по перерахунку пенсії і забезпеченню її виплати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З таких підстав судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період 2008 року. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2006 та 2007 роки відповідно задоволенню не підлягають.
За даними позивача відповідачем у 2006, 2007 роках позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 році –виплачувалось не у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу здійснювалась виплата спірного підвищення в 2008 році:
з січня по березень –47,00грн., щомісячно,
з квітня по червень –48,10грн., щомісячно,
з липня по вересень –48,20грн., щомісячно,
з жовтня по грудень –49,80грн.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по квітень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірна допомога в цей період виплачувалась у встановленому Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якої був визначений неконституційним лише 22.05.2008р.
Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. –482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. –498грн.
За таких обставин, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни за період з травня по грудень 2008 року, яке підлягає виплаті позивачу, складає 780,40грн., згідно правильного розрахунку суду першої інстанції, з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 481грн. х 30% х 2 + 482грн. х 30% х 3 + 498грн. х 30% х 3.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим щодо ненарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про неправомірність бездіяльності відповідача в цій частині, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України № 2195-IV, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах пункту першого частини першої статті 201 КАС України, шляхом відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності.
Керуючись статтею 11, частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим –задовольнити частково.
2. Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Звєрєв Г.С.) від 07.04.09 у справі № 2а-169/09 змінити шляхом викладення пункту другого в наступній редакції:
«Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, за період з травня по грудень 2008 року».
3. В іншій частині постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Звєрєв Г.С.) від 07.04.09 у справі № 2а-169/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська