ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

Київ

справа №825/139/17

адміністративне провадження №К/9901/42259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у січні 2017 року подав до суду позов, в якому просив скасувати податкову вимогу Чернігівського ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.10.2016 № 3688-17 про визначення податкового боргу в сумі 10 931,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що податкова вимога про сплату податкового боргу за серпень-вересень 2016 року є протиправною, оскільки право користування земельною ділянкою, а відповідно обов'язок зі сплати орендної плати за землю комунальної власності, припинилися у позивача з 14.07.2016 - дати набуття іншою особою права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2017 адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував податкову вимогу Чернігівського ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.10.2016 № 3688-17 про визначення податкового боргу в сумі 10 931,54 грн. Присудив судові витрати в сумі 640 грн позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2018 постанову

Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право власності на будівлю елінгу, яка розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, перейшло до інших осіб, відтак, право користування земельною ділянкою і обов'язок зі сплати орендної плати у позивача припинилися.

Чернігівська ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішенні та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2016 рік, тому зобов'язаний був їх сплати. Через несплату цих зобов'язань у встановлений законом строк у позивача виник податковий борг, на суму якого надіслано оскаржувану податкову вимогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. ухвалою від 10.04.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу, а ухвалою від 10.12.2018 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.12.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір від 08.09.2005 № 2673 оренди земельної ділянки загальною площею 0,2034 га для експлуатації елінгу на лівому березі річки Десна в місті Чернігові на строк 5 років, який зареєстровано в Чернігівській міській раді у книзі державної реєстрації договорів - запис від 08.09.2005 № 2673.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.06.2007 № 14902004 частка 1/1 нежитлової будівлі в м. Чернігові, Водна станція, розташована на лівому березі р. Десна, належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 07.06.2007.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.08.2008 № 19895937 ОСОБА_2 11.07.2008 подарував ? належної йому частки зазначеного нежитлового приміщення на підставі договору дарування від 11.07.2008 № 3640 ОСОБА_5

Між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір від 19.07.2010 № 2673 оренди земельної ділянки загальною площею 0,2034 га для експлуатації будівлі елінгу в м. Чернігові по Перша Набережна, 33, на строк до 24.06.2015, який зареєстровано в Чернігівській міській раді у книзі державної реєстрації договорів - запис від 19.07.2010 № 2673.

Відповідно до договору дарування від 12.06.2012, зареєстрованого за № 1236, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_6 ? частки нежитлової будівлі в м. Чернігові, Водна станція за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 545,7 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,2034 га.

Між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір від 15.06.2015 № 2673 оренди земельної ділянки загальною площею 0,2034 га, за яким земельна ділянка в місті Чернігові по АДРЕСА_1, передана в короткострокову оренду до 29.05.2020, який зареєстровано в Чернігівській міській раді у книзі державної реєстрації договорів - запис від 15.06.2015 № 2673.

Таким чином, станом на 11.07.2008 частка ? належної на праві власності ОСОБА_2 1/1 частки нежитлового приміщення будівлі в м. Чернігові, Водна станція, розташованої на лівому березі р. Десна, за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, була подарована ОСОБА_5 і вибула з власності ОСОБА_2 Станом на 12.06.2012 частка ? належної на праві власності ОСОБА_2 частки зазначеної нежитлової будівлі була подарована ОСОБА_6 і вибула з власності ОСОБА_2

Тобто, станом на 12.06.2012 ОСОБА_2 не був власником цього приміщення (його частки), однак був орендарем земельної ділянки загальною площею 0,2034 га в місті Чернігові по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673.

ОСОБА_2 22.02.2016 подав до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 160001799 за 2016 рік в загальній сумі 71 438,88 грн., в якій визначив щомісячні платежі.

ОСОБА_2 15.07.2016 звернувся до Чернігівської міської ради із заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 3990, у зв'язку з набуттям права власності на будівлю елінгу іншою особою.

Чернігівська ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області надіслала ОСОБА_2 податкову вимогу від 19.10.2016 № 3688-17 про сплату податкового боргу в сумі 10 931,54 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою орендної плати за серпень-вересень 2016 року.

ОСОБА_2 14.02.2017 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про припинення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673, укладеного між ним та Чернігівською міською радою.

Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 06.09.2017 у справі 750/1641/17 скасував рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2017 про відмову в задоволенні позову та задовольнив позов, визнав припиненим з 14.07.2016 договір оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673. Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 06.09.2017 набрало законної сили 06.09.2017.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

У відповідності до пункту «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, якому кореспондує частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі», підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, фізичні особи (орендарі), яким на умовах оренди надані земельні ділянки комунальної власності, є землекористувачами - платниками податку на землю у формі орендної плати і зобов'язані нараховувати на підставі договору оренди земельної ділянки, декларувати і сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою у встановлений законом строк. З припиненням договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку чи на підставі рішення суду припиняється право користування земельною ділянкою і у такому разі плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.

Зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій обставину щодо припинення права користування земельною ділянкою у ОСОБА_2 з припиненням договору оренди з 14.07.2016, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про те, що з цієї дати позивач не є землекористувачем земельної ділянки і не має обов'язку зі сплати орендної плати, а відповідно, податкова вимога про сплату податкового боргу в сумі 10 931,54 грн, нарахованого за серпень-вересень 2016 року є протиправною.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що позивач зобов'язаний сплатити податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою позивачем узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за серпень-вересень 2016 року, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені вище обставини виключають висновок про наявність у позивача обов'язку зі сплати, а відтак, і про виникнення податкового боргу.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду