Справа № 22ц-8908/2009 рік Головуючий першої інстанції Арапіна Н.Є.
Категорія: 09 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„19” листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Суліма Є.Ю., Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
В червні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_1 належне йому майно на загальну суму 5373 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що 26 лютого 2008 року він придбав комп’ютер, монітор, акустику, клавіатуру та багатофункціональний пристрій. Придбане майно з дна купівлі знаходилося в орендованому ним приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності відповідачці. В лютому 2009 року, по спливу договору оренди, він припинив свою підприємницьку діяльність, яку здійснював з використанням належної йому техніки. Але відповідачка відмовилася повернути йому належне майно. В подальшому позивач збільшив свої вимоги, зазначивши, що ціна позову складає 6428 грн.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов*язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 належне йому майно загальною вартістю 5337 грн., а саме: монітор TFT 19 SAMSUNG SM 931 BW (LS19MEWSFV) Wide Black, акустику EDIFIER R 102 black 2.1, клавіатура IT/kbrd LOGITECH Value Keyboard OEM BL черн ps/2, комп’ютер NAVIGATOR Impression Coolplay A0407 Ax2 5,2/2Gb/320/8500GT 5, багатофункціональний засіб IT/MED HP PSC F2180 DJ. Стягнуто з відповідачки на користь позивача судові витрати в сумі 303 грн. 37 коп.
З ухваленим рішенням не погодилась відповідач і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано суду доказів знаходження належного йому майна у неї, суд мав неодмінно встановити, з якого часу позивач втратив можливість користуватися власним майном, яким чином воно було встановлено та яким чином зникло, хто в цьому винен. Суд безпідставно прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_3 , яка неофіційно працювала тільки до кінця жовтня 2008 року та свідка ОСОБА_4, який взагалі нічого по суті заявленого позову не пояснив. Крім того, судом неправильно встановлені правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки фактично між ними виникли відносини на підставі договору оренди приміщення, а не із зобов’язань по захисту права власності. Крім того, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір випливає з договірних відносин між двома господарюючими суб’єктами і підлягає розгляду в господарському суду.
В апеляційному суді відповідачка та її представник підтримали доводи скарги в повному обсязі.
Позивач заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 26 лютого 2008 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір кредиту на суму 5337 грн. В цей же день позивач придбав у ВАТ «Фокстрот – Донецьк» монітор, акустику, клавіатуру, комп’ютер, багатофункціональний засіб на загальну вартість 5337 грн. Між сторонами 12 березня 2008 року укладено договір оренди нежилого приміщення площею 10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 строком до 12 лютого 2009 року. Вказане приміщення належить на праві власності відповідачці. Після закінчення договору оренди нежитлового приміщення між сторонами виник спір щодо орендної плати і донька відповідачки опечатала двері приміщення, яке орендував позивач, у зв’язку з чим останній не мав можливості забрати належне йому майно.
Задовольняючи позов суд керувався вимогами п.2 ч.3 ст. 1212 ЦК України і виходив з того, що позивачем доведено суду факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача і відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пункт другий частини третьої статті 1212 ЦК України передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом спору у даній справі є право володіння зазначеним майном, яке позивач як власник цього майна, посилаючись на порушення такого права відповідачем, просить поновити шляхом витребування вказаного майна із володіння відповідача. Враховуючи зазначене, для вирішення спору у даній справі суду належало встановити: чи знаходиться спірне майно у володінні відповідачки і підстави такого володіння.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частина перша статті 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з доведеності вимог позивача і посилався, як на докази, на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак в порушення ст. 58, 60 та 212 ЦПК України не дав оцінки цим доказам щодо їх належності й достовірності з огляду на заперечення відповідачки.
Так, жоден з вказаних свідків не підтвердив суду той факт, що належне позивачу майно знаходиться у відповідачки і безпідставно нею утримується. Позивачем взагалі не надано суду доказів наявності цього майна у відповідачки. В апеляційному суді ОСОБА_2 пояснив, що право користування ним своїм майном в орендованому приміщенні документально ніяким чином оформлено не було, договором оренди умови використання ним свого майна при роботі оговорено не було, до органів внутрішніх справ з приводу неповернення відповідачкою належного йому майна він не звертався.
Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено факт знаходження спірного майна у володінні відповідачки, а таким чином не доведено порушення його права, тому відсутні підстави його захисту в порядку ст. 387 та ст. 1212 ЦК України.
За вказаних обставин апеляційний суд приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що згідно пунктів 3,4 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір виник між двома господарчими суб’єктами, то вони на увагу не заслуговують, оскільки позивач 25 серпня 2009 року припинив свою підприємницьку діяльність.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: