Справа № 22ц-8721/2009 рік Головуючий першої інстанції Варнавська Л.О.
Категорія: 52 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„03” грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ВАТ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 липня 2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3500 грн. 23 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку та у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що з 3.07.2006 року по 30.04.2007 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працював охоронцем, звільнений за згодою сторін. Відповідач несвоєчасно виплачував заробітну плату, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість. Невиплатою заробітної плати відповідач спричинив йому моральну шкоду, оскільки він вимушений був позичати гроші для свого існування, що порушило його звичний уклад життя.
Заочним рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3500 грн., 23 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 65 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Ухвалою Сніжнянського міського суду від 9 вересня 2009 року заява ВАТ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
З вказаним судовим рішенням частково не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що позивачем не доведено, що він працював в день звільнення або пред’явив відповідачу вимоги про розрахунок, як того вимагає ч.1 ст. 116 КЗпП України. Крім того, суд, стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку не врахував відсутність вини підприємства та наявності об’єктивних причин затримки виплати заробітної плати, а саме накладення арешту на майно підприємства, наявність заборгованості перед бюджетом та знаходження майна у податковій заставі.
Сторони до апеляційного суду не з*явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 3 липня 2006 року був прийнятий на роботу у ВАТ «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» охоронцем, звільнений 30 квітня 2007 року за угодою сторін. Згідно довідки відповідача від 2 березня 2009 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 3500,23 грн.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд керувався вимогами ст.ст. 115,116 КЗпП України і виходив з того, що відповідач не провів розрахунку з позивачем по заробітній платі за період з серпня 2006 року по травень 2007 року і до примусового стягнення підлягає сума 3500,23 грн.
Згідно із ст.ст. 47,116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем в сумі 3500,23 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, тому рішення в цій частині є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту роботи 30 квітня 2007 року та пред’явлення в подальшому вимог по виплаті належних сум є безпідставними, оскільки трудовим законодавством обов’язок повного та своєчасного розрахунку з працівником, що звільняється, покладено на підприємство.
Задовольняючи позов частково в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався ст. 117 КЗпП України і виходив з того, що затримка виплати заробітної плати за період з 30.04.2007 року по 20.07.2009 року складає 538 днів і з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 17,17 грн. середній заробіток позивача складає 9239,80 грн., але враховуючи істотність суми заборгованості по заробітній платі порівняно із середнім заробітком, визнав за можливе стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про наявність вини відповідача в невиплаті належних позивачеві сум при звільнені і необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Але при цьому апеляційний суд не погоджується з приведеним судом розрахунком суми середнього заробітку.
Згідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов’язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що позивач був звільнений 30.04.2007 року, то середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за 2 останні календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, тобто за лютий та березень 2007 року.
Згідно наданої відповідачем довідки заробітна плата позивача за лютий 2007 року складала 334,90 грн., за березень 2007 року -334,90 грн. При цьому позивачем було відпрацьовано в лютому 2007 року 20 робочих днів, а в березні цього року -21 робочий день. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складе 16 грн. 34 коп., виходячи із розрахунку (334,9 грн. + 334,9 грн.) : 41 робочий день = 16,34 грн. За період з 1 травня 2007 року ( а не 30 квітня 2007 року, як помилково зазначив суд першої інстанції) по 20 липня 2009 року кількість відпрацьованих днів складе 537 днів, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно 8774 грн.58 коп. ( 16,34 грн., х 537 днів).
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд враховує розмір несплаченої заробітної плати в сумі 3500,23 грн., і істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку в сумі 8774,58грн., і приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн., тому рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права підлягає зміні.
Посилання відповідача щодо відсутності вини підприємства в несвоєчасній виплаті розрахунку нічим не підтверджено і не доведено стороною відповідача, як того вимагає ч.3 ст. 10 ЦПК України. Будь – яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідач не надав, суду не надані відомості про наявність заборгованості перед бюджетом, накладення арешту на майно підприємства та знаходження майна в податковій заставі і посилання представника відповідача на вказані причини є безпідставними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про необхідність скасування судового рішення не спростовують висновків суду про порушення відповідачем вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість скасування оскаржуваного судового рішення, тому до уваги апеляційним судом не приймаються.
Рішення суду в частині відмови стягнення моральної шкоди ніким із сторін не оскаржується і відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України не підлягає ревізуванню з боку апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» задовольнити частково .
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 липня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку 3000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В.Осипчук