ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"19" грудня 2018 р.Справа № 922/3059/16 вх. № 3059/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

за участю сторін: без виклику сторін,

розглянувши заяву представника боржника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову

По справі за заявою ТОВ "Спектр-Агро"

до ФОП ОСОБА_1, смт. Орілька

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява представника боржника (банкрута) ФОП ОСОБА_1, в якій заявник просить суд: 1) прийняти та задовольнити заяву про забезпечення позову; 2) вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони усім державним реєстраторам, та іншим особам, які маютьправо на проведення реєстраційних дій відповідно до Закону, на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав, внесенням змін та скасування будь-яких відомостей щодо права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державному реєстрі прав власності на нерухоме майно

- накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать фермерському господарству "Любава-2015", зокрема, але не виключно, на поточному рахунку р/р 26001052202108, відкритому в ЛВ ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк"

- накладення арешту та заборони на відчуження майна, що належить фермерському господарству "Любава-2015" (код 39830422), а саме: на насіння соняшнику, що зберігається на ТОВ "Гутянський елеватор" (код 31834605) та належить фермерському господарству "Любава-2015".

- заборони усім державним реєстраторам, та іншим особам, які мають право на проведення реєстраційних дій відповідно до Закону, на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів, а також щодо змін до відомостей про Фермерське господарство "Любава-2015" (код 39830422), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань.

- заборони усім державним реєстраторам, та іншим особам, які мають право на проведення реєстраційних дій відповідно до Закону, на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав, внесенням змін та скасування будь-яких відомостей щодо договорів оренди земельних ділянок, орендарем за якими є Фермерське господарство "Любава-2015" (код 39830422) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, на земельні ділянки, що розташовані на території Лозівського району Харківської області, а саме за наступними кадастровими номерами: у кількості 77 земельних ділянок за переліком, в тому числі і НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4.

Розглянувши надані суду заяву представника боржника про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Постановою господарського суду від 22.11.2016 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І., зобов'язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Основна мета провадження у справі про банкрутство - є відновлення платоспроможності боржника та задоволення сукупного кола його кредиторів, яке передбачає послідовне виконання сторонами та учасниками процесу, арбітражним керуючим обов'язків, що визначені та передбачені положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вищевказане говорить про те, що після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, призначений судом ліквідатор здійснює ліквідаційну процедуру у порядку статей 37-48 Закону про банкрутство з урахуванням особливостей банкрутства окремих категорій боржників, зокрема ст.ст. 90-92, які регулюють банкрутство фізичної особи.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Згідно ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту.

Як свідчить звіт ліквідатора (т. 2 а.с. 202-203), ліквідатор на виконання приписів Закону про банкрутство, включив до складу ліквідаційної маси банкрута наступні активи:

- квартира АДРЕСА_1;

- частка власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем, літ. "А", "А-1", загальною площею 233,1 кв.м.; нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту №3 (ПРП-3), літ. "Б", загальною площею 63,0 кв.м. з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

- земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4;

- майнові права у статуному капіталі ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Орілька, мікрорайон, 2, буд. 3, кв. 31).

Проте, після розгляду судом скарги боржника на дії ліквідатора, ліквідатором самостійно виключено з ліквідаційної маси банкрута частку власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем, літ. "А", "А-1", загальною площею 233,1 кв.м.; нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту №3 (ПРП-3), літ. "Б", загальною площею 63,0 кв.м. з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2; а ухвалою суду від 07.06.2018 р. виключено зі складу ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_1 земельні ділянки, що належать гр. ОСОБА_1 з кадастровими №№: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 загальною площею 4,86 га кожна.

Ухвала господарського суду Харківської області від 07.06.2018 р. не оскаржувалась та набрала законної сили.

Отже, після розгляду судом скарги боржника на дії ліквідатора щодо включення майна до складу ліквідаційної маси банкрута, до складу ліквідаційної маси банкрута увійшли: 1) квартира АДРЕСА_1; 2) майнові права у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Орілька, мікрорайон, 2, буд. 3, кв. 31).

Крім того, ухвалою суду від 30.10.2018 р. представнику банкрута було відмовлено у задоволенні заяви про виключення з ліквідаційної маси корпоративні права, що належать банкруту у статутному капіталі ФГ "Любава-2015". Ухвала суду від 30.10.18 р. не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, при вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні керуватися Законом і застосовувати ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Право здійснення забезпечення вимог кредиторів та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 Господарського кодексу України нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Згідно ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ст.18 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону про банкрутство заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

З вищенаведеного вбачається, що за приписами Закону про банкрутство забороняється в ліквідаційної процедурі вживати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, що кореспондується з приписами норм ст.ст. 37-42, 90, 91 Закону про банкрутство, які визначають скасування будь-яких обмежень щодо розпорядженням майном банкрута, у тому числі в разі визнання банкрута фізичної особи, за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, з метою їх продажу для задоволення вимог кредиторів.

З аналізу норм Закону про банкрутство вбачається, що визнання фізичної особи-підприємця банкрутом має наслідком реалізацію майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, грошові кошти від реалізації якого направляються на задоволення вимог його кредиторів.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення на активи банкрута, що увійшли до складу його маси після визнання фізичної особи банкрутом (а саме: на квартиру та на майнові права в ФГ "Любава-2015") та були реалізовані в ліквідаційній процедурі, прямо заборонені ст. 18 Закону про банкрутство.

Визначені ж у ст. 137 ГПК України (в редакції після 15.12.2017р.) заходи забезпечення позову, на які посилається представник боржника в своїй заяві, то, по-перше: вони не повинні перешкоджати проведенню ліквідаційної процедури по банкруту, а по-друге: відповідати заявленому боржником клопотанню як в частині розумності та відповідності їх нормам Закону про банкрутство, так і інтересам кредиторів.

Щодо забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунках, заборони на відчуження майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Фермерського господарства "Любава-2015" (код 39830422) господарський суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ФГ "Любава-2015" створене на підставі Закону України "Про фермерське госполарство", має статус сімейного фермерського господарства та було створено на базі земель, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1, як фізичної особи, а не ФОП.

Відповідно до глави 6 Статуту ФГ "Любава-2015" встановлено, що до земель ФГ «Любава-2015» належать землі засновника господарства фізичної особі ОСОБА_1, які належать йому на праві приватної власності, що підтверджено державними актами на праві власності на земельні ділянки, а також землі, які надані у користування господарству на умовах оренди.

Стаття 96 ЦК України встановлює відповідальність юридичних осіб, відповідно до якої, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Вказане кореспондується з приписами ст.ст. 20, 21 Закону України «Про фермерське господарство».

Такі ж висновки були зроблені господарським судом під час розгляду заяви ліквідатора про вжиття заходів забезпечення шляхом заборони відчуження корпоративних прав боржника. Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 р. ліквідатору було відмовлено в задоволенні його заяви. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 р. апеляційний суд погодився з висновками першої інстанції та ухвалу господарського суду від 01.03.18 р. у цій справі залишив без змін.

З наведеного вище вбачається, що вжиття заходів забезпечення щодо юридичної особи Фермерського господарства "Любава-2015" не належить до повноважень господарського суду в межах справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Щокін проти України" від 14.10.2010 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 р., "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісного заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законність" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватись на підставі закону.

Принцип "пропорційність" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатись як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із врахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", яке відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави або мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, судом досліджені всі обставини та доводи заявника в їх сукупності та надано відповідну правову оцінку, з урахуванням принципів, викладених у рішенні Європейського суду.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 136, 137-140, 234 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника боржника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскарження до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її підписання суддею.

Ухвала підписана 19.12.2018 р.

Суддя Міньковський С.В.