Справа № 22-1093                                       Головуючий  в 1 інстанції –  Букрєєва І.А.

     Категорія - 26                                                           Доповідач – Шевченко В.Ю.

                           У Х В А Л А

    іменем      України

      28 січня  2010 року                                                            

                                                            Апеляційний суд Донецької області  в складі:

                                                                                головуючого судді  Зінов»євої А.Г.,

                                                                                суддів: Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.,        

                                                                                при секретарі Гришай О.В.,

                                 з участю представника відповідача,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань  України в м.Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009р. за позовом ОСОБА_1 до  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань  України в м.Єнакієве про  відшкодування  моральної шкоди,

                    В С Т А Н О В И В:

 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань  України в м.Єнакієве  звернулось із апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009р., яким було частково задоволено позов ОСОБА_1,  на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров”я на виробництві,  у розмірі  18000 грв.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись  на те, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди. Суд не врахував, що згідно Закону України від 23.02.2007р. внесені зміни до Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105 та виключені норми цього Закону, які передбачали  обов”язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві.

 Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Позивач в засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 під час виконання трудових обов»язків на шахті «Полтавська» ВО «Орджонікідзевугілля» 05 січня 2003р. був травмований, у зв»язку з чим висновком МСЕК від 16 липня 2003р. йому вперше за вказаним трудовим каліцтвом було встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи з переоглядом 16 липня 2004р. При повторному переогляді втрата професійної працездатності у розмірі 60% та третя група інвалідності встановлена позивачу безстроково.  Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сумі  18000грв.

      Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив  з того, що вперше позивачу втрату професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві було встановлено висновком МСЕК від 16 липня 2003р.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв”язку з ушкодженням здоров»я, виникло у позивача у 2003р. і на той час діяли норми Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які передбачали відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров”я на виробництві.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом”якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч.ч.1,2ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом”якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що у Закон України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” 23 лютого 2007р. внесені зміни, якими виключено право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди, не може вплинути на вимоги позивача, оскільки Закон України  від 23.02.2007р. не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2003р.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров”я за нормами Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. № 1105-Х1V.

Із матеріалів справи вбачається, що  позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд першої інстанції врахував характер , глибину та тривалість моральних страждань позивача, втрата працездатності якому встановлена безстроково. Внаслідок ушкодження здоров”я на виробництві було порушено звичайний уклад його життя, що впливає на його психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об”єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності,  що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.  

 Апеляційний суд вважає, що  визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, принципам розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої  інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких підстав  апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

    Керуючись ст.ст.307,308, 313-315 ЦПК України,   апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

      Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Єнакієве відхилити.

            Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009р.  залишити без змін.

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                             Судді