Справа № 22-318/2010 року Головуючий першої інстанції Гладишенко І.В.
Категорія: 48 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„21 ” січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 75077 грн. 12 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом не виправлені помилки, допущені державним виконавцем при нарахуванні аліментів. Суд, встановивши, що він є суб’єктом підприємницької діяльності й перебуває на єдиному податку, в порушення вимог ст. ст. 212,213 ЦПК України належним чином не перевірив доказів щодо його матеріального становища і не з*ясував його спроможність сплачувати нараховану заборгованість по аліментам. Судом не враховано, що заборгованість по аліментам за період з 01.01.2007 року по 01.03.2009 року розраховувалася з його валового доходу, а не фактичного прибутку.
В апеляційному суді представник відповідача – ОСОБА_4 підтримала доводи скарги, пояснивши, що рішення суду оскаржується тільки в частині стягнення заборгованості по аліментам і не оскаржується в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди.
Позивачка заперечувала проти скарги, просила рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, пояснивши, що відповідач з 1999 року фактично не виконував свої обов’язки по сплаті аліментів, скривав своє місцезнаходження, щодо нього оголошувався розшук.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у відділі Кіровського РУЮ м. Донецька на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-1322 від 12 травня 2008 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно. Вказаний виконавчий лист пред*явлений до виконання вчасно. Згідно довідки державного виконавця відповідач має заборгованість по аліментам за період з 19.11.1999 року по 01.03.2009 року у розмірі 75077,12 грн. При цьому в періоди з 19.11.1999 року по 01.04.2003 року та з 01.01.2005 року по 24.01.2006 року аліменти нараховувалися виходячи з середнього заробітку по Кіровському району м. Донецька, оскільки відповідач не мав місця роботи. Починаючи з 01.04.2003 року по 01.01.2005 року та з 24.01.2006 року по 01.03.2009 року аліменти нараховувалися згідно з довідкою про дохід відповідача, як приватного підприємця, наданої ДПІ Кіровського району м. Донецька. За вказаний період до сплати були нараховані аліменти в сумі 81679,12 грн., з них сплачено по квитанціям 6602 грн., залишок заборгованості складає 75077,12 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 75077,12 грн., суд першої інстанції керувався вимогами статей 180,194,195 СК України і виходив з доведеності і обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Не приймаючи до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість по аліментам за період з 01.01.2007 року по 01.03.2009 року розраховувалася з його валового доходу, а не з фактичного прибутку, суд виходив, з того, що розрахунок заборгованості державним виконавцем проведено на підставі даних, наданих ДПІ Кіровського району м. Донецька, які податкова інспекція отримала по звіту особисто від відповідача. Достовірних доказів про те, що фактичний прибуток за вказаний період часу був нижчим, ніж це вказано у довідці державного виконавця, відповідач суду не надав.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку, в рішенні суду повно відображені обставини, що мають суттєве значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно п. 14 Постанови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року « Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об’єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з*явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи ( необґрунтовано відмовив у призначені експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Посилання представника відповідача на те, що судом не враховано фактичний прибуток відповідача за період з 01.01.2007 року по 01.03.2009 року при визначенні суми заборгованості, до уваги не приймається, оскільки судом першої інстанції перевірена сума заборгованості відповідно до довідки державного виконавця, яка складена на підставі офіційних даних ДПІ в Кіровському районі м. Донецька, куди відповідач особисто звітував щодо своїх доходів як приватного підприємця.
Апеляційний суд вважає, що долучена до апеляційної скарги належним чином не завірена копія книги обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за формою 10 ( а.с. 60-79), не може бути предметом дослідження при апеляційному розгляді справи, оскільки вона не досліджувалася судом першої інстанції, суд не відмовляв відповідачу в її досліджені і відсутні поважні причини ненадання цих доказів до місцевого суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд –
У х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2009 року в частині стягнення заборгованості по аліментам - залишити без змін .
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В. Осипчук