Справа № 33-13/2010р. Головуючий у 1 інстанції Григор’єв Р.Г.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2010 року м. Чернігів
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області ТРЕЙТЯК О.П.
за участі захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року.
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн.
Як встановив суд, 24 жовтня 2009 року, близько 22 години, ОСОБА_2 під час зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ вчинив злісну непокору законним вимогам працівників міліції.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги аргументує тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він вчинив злісну непокору вимогам працівників ДАІ , натомість дії останніх не відповідали вимогам Закону України „Про міліцію” . Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, так як він фактично ним не пропущений.
Заслухавши пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі і просив поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову суду і закрити провадження у справі з викладених в апеляційній скарзі підстав, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів дійшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він працює командиром Прилуцького взводу ДПС. 24 жовтня 2009 року під час несення служби з ОСОБА_4, близько 21 години 30 хвилин, ними був помічений автомобіль, який рухався невпевнено, різко гальмував, що викликало підозру у спроможності водія керувати транспортним засобом. Він разом з ОСОБА_4 на службовому автомобілі „Шкода Октавіа”, рухаючись за вказаним автомобілем, ввімкнувши проблискові маячки, намагалися зупинити автомобіль, але останній збільшив швидкість і, створюючи аварійну обстановку на дорозі, намагався втекти. На перехресті вулиць 1-го Травня та Революції автомобіль ними був заблокований. До водія підійшов ОСОБА_4, який був у форменому одязі, представився і попросив пред’явити водійські права. Водієм виявився ОСОБА_2, який відмовився надавати водійські документи та відштовхнув рукою ОСОБА_4 таким чином, що той опинився на землі, а на ньому був ОСОБА_2. Останній знаходився в стані алкогольного сп’яніння. Він змушений був застосувати до ОСОБА_2 спецзасіб сльозоточивої дії „Терен” та наручники. Весь час ОСОБА_2 лаявся на адресу працівників міліції нецензурною лайкою.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні дав аналогічні показання, додавши, що коли він підійшов до автомобіля ОСОБА_2 і, відрекомендувавшись, попросив заглушити автомобіль та вийти з нього, у відповідь почув брутальну лайку. З салону був різкий запах алкоголю. Оскільки автомобіль залишався в робочому режимі і ситуація була не під контролем, бо в будь-який момент ОСОБА_2 міг розпочати рух в бік їх службового автомобіля, він змушений був сам відкрити дверцята автомобіля і витягати водія з машини. ОСОБА_2 схопив його за одяг і вони впали на землю, при чому зверху знаходився ОСОБА_2, який продовжував брутально лаятись та погрожувати звільненням з роботи. Потім підбіг ОСОБА_5, який застосував сльозоточивий газ та на ОСОБА_2 були одягнуті наручники.
Працівники ДАІ ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також знаходились в той день на патрулюванні, у судовому засіданні пояснили, що 24 жовтня 2009 року, близько 21 години 30 хвилин, на прохання ОСОБА_3 вони приїхали на місце пригоди, де спереду стояв автомобіль ВДАІ, а позаду автомобіль ОСОБА_2. При цьому останній був у наручниках, нецензурно лаявся, відмовлявся сісти у автомобіль та плювався.
Допитаний в якості свідка помічник дільничного Прилуцького МВ УМВС ОСОБА_9, пояснив, що 24 жовтня 2009 він був черговим. Близько 23 години працівники ВДАІ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привезли ОСОБА_2 та на підставі їх рапортів він склав відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення за фактом злісної непокори.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили факт складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративні правопорушення, де їх вказали як свідків, в приміщенні Прилуцького міськвідділу міліції.
Крім показань зазначених свідків вина ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження зібраними по справі доказами, а саме: постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби, копіями службових посвідчень, розпорядженням № 219 від 21 жовтня 2009 року; протоколом про адміністративне затримання ЧН № 000294 від 24 жовтня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_2 був затриманий для складання протоколу про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне правопорушення від 25 жовтня 2009 року, який було складено відносно ОСОБА_2 за ст.185 КпАП України; рапортами ОСОБА_3 та ОСОБА_4; протоколом медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп’яніння № 1036 від 24 жовтня 2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп’яніння.
Всі ці процесуальні документи складені у відповідності з вимогами чинного законодавства, ОСОБА_2 були роз’яснені його права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, що підтверджується переліком роз’яснених статей до протоколу затримання, в якому зазначена відмова ОСОБА_2 від підпису. Копія протоколу про адміністративне правопорушення не була вручена ОСОБА_2 через те, що він відмовився від підпису протоколу і його отримання, про що є відповідний запис.
Згідно з положенням ст.185 КУпАП і роз’ясненнями, даними в пунктах 7, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1992 року № 8 (зі змінами, внесеними від 3 грудня 1997 року № 12) „Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів”, передбачений зазначеною статтею склад правопорушення наявний, якщо не виконуються законні розпорядження або вимога працівника міліції чи іншої названої в цій статті особи, що бере участь в охороні громадського порядку, тобто такі, що ґрунтуються на законі і пред’явлені при виконанні зазначеними особами обов’язків по охороні громадського порядку.
Правомірність дій працівників міліції була предметом перевірки за заявою ОСОБА_2 Прилуцькою міжрайонною прокуратурою, за наслідками якої постановою від 05 листопада 2009 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи.
Пояснення працівників ДАІ, допитаних в якості свідків, є послідовними, повністю узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи.
В той час, як пояснення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, на які посилається в апеляції ОСОБА_2, містять протиріччя та не узгоджуються ні один з одним, ні з позицією самого ОСОБА_2
Так, ОСОБА_2 зазначав, що працівники ДАІ його не переслідували, а „підрізавши” на своєму службовому автомобілі, не пояснивши причини зупинки, почали витягувати з його автомобіля, погрожуючи при цьому табельною зброєю. Після цього застосували до нього спецзасоби у вигляді балону сльозогінного газу, коли він знаходився за кермом, та наручники.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12, який за його словами знаходився в автомобілі ОСОБА_2, суду показав, що він побачив працівників ДАІ тільки, коли останні їх зупинили. Після цього, ОСОБА_3, який стояв біля переднього колеса автомобіля з направленою табельною зброєю, застосував щодо ОСОБА_2, який сидів за кермом, газову зброю, після чого останній схилився на кермо. Наручники наділи на ОСОБА_2 після того, як витягли з автомобіля.
Свідок ОСОБА_13 в суді стверджував, що бачив, як транспортний засіб ОСОБА_2 переслідував автомобіль „Шкода” з проблисковими маячками. Після того, як працівники ДАІ зупинили автомобіль ОСОБА_2, вони витягли його з водійського місця і вже надворі один з них застосував газову зброю. Ці події він спостерігав з відстані приблизно 300 метрів.
З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитаних судом першої інстанції, вбачається, що свідок ОСОБА_12
з’явився на місці події вже після їх приїзду і, представившись депутатом міської ради, почав кричати на них та погрожувати звільненням з роботи.
Враховуючи зазначені протиріччя та те, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знаходяться у дружніх стосунках з ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно віднісся до їх показань критично та визнав їх необ’єктивними.
Доводи ОСОБА_2 про те, що працівниками міліції були допущені порушення законодавства, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений не на місці події, а в відділку міліції, та він згідно ст.185 КпАП України, негайно не був доставлений до суду для притягнення його до адміністративної відповідальності, на думку суду є надуманими.
Відповідно до ст.259 КпАП України допускається складання протоколу про адміністративне правопорушення не на місці вчинення правопорушення. Ні ст.185 КпАП України чи будь-якою іншою нормою Кодексу України про адміністративні правопорушення не встановлено обов’язку негайного доставлення особи, яка вчинила правопорушення за ст.185 КпАП України, до суду для притягнення її до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 КпАП України.
Міру стягнення ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст.33 КпАП України в межах санкції ст.185 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та ступеню його вини.
Суд також вважає необхідним поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постановити суду, оскільки як вбачається з штампу на конверті та квитанції, апеляція ним була здана на пошту 14 грудня 2009 року в понеділок, тоді як строк на оскарження постанови закінчувався в неділю 13 грудня 2009 року, тобто в неробочий день, тому подання апеляції в наступний робочий день не може вважатись пропущенням строку на оскарження постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 за ст.185 КпАП України - без зміни.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.П. ТРЕЙТЯК