Справа № 22ц - 384/2010 рік Головуючий першої інстанції Труханова Л.М.
Категорія: 34 Доповідач: Осипчук О.В.
_____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23 вересня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 18 листопада 2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 23 вересня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 18 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 358 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 23.09.2009 року ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення і ухвалити нове про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів скарги позивачка посилається на те, що судом не прийнято до уваги надання нею безперечних доказів спричинення відповідачами 14 вересня 2006 року матеріальної шкоди її майну, а саме наявність квитанцій та чеків про оплату нею будівельних матеріалів для ремонту будинку. Судом здійснювався моральний тиск на неї, показання її свідків не заслуховувалися до кінця, було відмовлено в її клопотанні про витребування даних про судимість відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вважає, що суд ухвалив незаконне рішення, оскільки відповідачі не надали жодного доказу своєї невинуватості.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Харцизького міського суду від 18.11.2009 року ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що вона не була присутньою в судовому засіданні 18.11.2009 року і належним чином про час та місце розгляду питання про ухвалення додаткового рішення судом не повідомлялася. Крім того, основне рішення суду було ухвалене 23.09.2009 року, а додаткове 18.11.2009 року, тобто з порушенням вимог ч.2 ст. 220 ЦПК України.
В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала подані нею скарги в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти скарг, просили рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін.
Інші відповідачі до апеляційного суду не з*явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на рішення суду від 23.09.2009 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 18.11.2009 року підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при ухвалені рішення від 23 вересня 2009 року встановив, що позивачка у липні 2008 року звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.09.2006 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, відповідачі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння , увірвалися на її подвір*я і стали ламати майно – двері та стіни будинку, лавки, стійки, паркан, чим була спричинена матеріальна шкода на суму 2550 грн., та моральна шкода на суму 200 000 грн. В подальшому позивачка уточнила вимоги і просила стягнути 35000 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди. Згідно накладних, чеків за 2008 рік, придбано будівельного товару на суму 45020 грн. 25 коп. Рішенням Харцизького міського суду від 17 квітня 2008 року, яке було змінено в частині стягнутої суми моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 рішенням апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2008 року, встановлено, що 14 вересня 2006 року біля 16 години між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внаслідок неприязних стосунків виникла конфліктна ситуація, ініціатором якої була ОСОБА_1, яка натравила на ОСОБА_2 собаку без намордника, внаслідок чого ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, з приводу чого перебувала на амбулаторному лікуванні. З урахуванням встановлених вказаним судовим рішенням обставин, судом надана оцінка поясненням свідків в судовому засіданні по даній цивільній справі.
Відмовляючи в задоволені позову суд керувався вимогами ст.ст. 1166,1167 ЦК України, ст. 61 ЦПК України і виходив з того, що позивачкою не надано достатньо доказів в підтвердження своїх вимог, судом не встановлено вини відповідачів у здійсненні неправомірних дій у відношенні майна позивачки. Чеки та квитанції про придбання будівельних матеріалів не прийняті до уваги судом, оскільки вони не містять інформації про придбання цих матеріалів саме позивачкою, яка також не довела суду, що проведення ремонтних робіт в будинку в 2008 році є наслідком неправомірних дій відповідачів.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, що бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність безперечних доказів про заподіяння неправомірними діями відповідачів в вересні 2006 року шкоди майну позивачки, що між цими діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина відповідачів.
Матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу пошкодження її майна в 2006 році, відсутня будь – яка оцінка спеціалістів щодо обсягу та вартості пошкодженого майна. Суду не надано доказів, що потреба в проведенні позивачкою в 2008 році ремонту будинку на вказану суму є наслідком саме протиправних дій відповідачів.
Оскільки судом не встановлено наявності дійсної прямої шкоди та її розмір, вини відповідачів в її завдані, то судом вірно відмовлено і в задоволені позову щодо стягнення з відповідачів на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції 23 вересня 2009 року ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з додатковим рішенням суду першої інстанції від 18.11.2009 року з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь – кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце судового засідання.
Ухвалюючи додаткове рішення від 18 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, суд виходив з того, що при ухвалені рішення від 23 вересня 2009 року не було вирішено питання щодо судових витрат по справі. При цьому суд посилався на те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України. Про належне повідомлення особи про час та місце розгляду справи може свідчити лише розписка.
Згідно до ч.1 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Частина 1 ст. 76 ЦПК України передбачає, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь – кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Між тим, вказані норми процесуального права не були прийняті до уваги судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення призначався на 5 жовтня 2009 року, 27 жовтня 2009 року та 18 листопада 2009 року. При цьому матеріали справи не містять даних про отримання ОСОБА_1 судових повісток.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що доводи скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом норм процесуального права заслуговують на увагу, додаткове судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307,308, 311,313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23 вересня 2009 року - відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23 вересня 2009 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Харцизького міського суду від 18 листопада 2009 року задовольнити.
Додаткове рішення Харцизького міського суду Донецької області від 18 листопада 2009 року скасувати, справу повернути до цього ж суду на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В.Осипчук