Справа № 22-8946/2009 року Головуючий першої інстанції Кутья С.Д.
Категорія 53 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„26”листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
При секретарі: Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко – Дон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кентавр – ПП» на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Садко – Дон» і ТОВ «Кентавр – ПП» про зобов’язання укладання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково. Накладено арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Кентавр –ПП», а саме: розрахунковий рахунок 26005049312901 у Публічному акціонерному товаристві «Сведбанк»(Swedbank), МФО 300164, що розташований за адресами: 83001, м. Донецьк, вул.. Челюскінців 107 та м. Донецьк, вул. Університетська 2 «б» на загальну суму 33551,18 грн.; розрахунковий рахунок 2600302250604 в АКБ «Правекс –Банк», МФО 321983, що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Пушкіна 27 та м. Донецьк, вул. Університетська 1 «б» на загальну суму 33551,18 грн. Накладено арешт на розрахунковий рахунок ТОВ «Садко –Дон» № 2600302250587 в АКБ «Правекс –Банк», МФО 321983, що розташований за адресами: м. Донецьк, бул. Пушкіна 27 та м. Донецьк, вул. Університетська 1 «б» на загальну суму 33551,18 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Садко – Дон» і ТОВ «Кентавр –ПП» подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду від 21 липня 2009 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скарг відповідачі посилаються на те, що судом ухвала про забезпечення позову не мотивована, єдиною підставою для накладення арешту на рахунки господарюючих суб’єктів суд визнав суму позову. Знаходження позивача у трудових відносинах з ТОВ «Кентавр –ПП» взагалі нічим не підтверджено, тому жодних підстав для накладення арешту на будь – яке майно цього товариства немає. З ТОВ «Садко –Дон» позивач звільнений з 12.01.2009 року за згодою сторін, заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку йому сплачена ще до постановлення ухвали про забезпечення позову. Судом не наведено мотивів та доводів, які б вказували на можливе ухилення ТОВ «Садко –Дон» від виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача.
В апеляційному суді представники ТОВ «Садко – Дон» та ТОВ «Кентавр –ПП» підтримали доводи скарг в повному обсязі.
Позивач та його представник заперечували проти скарг, просили ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з постановленням нової ухвали з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів ТОВ «Садко –Дон» та ТОВ «Кентавр –ПП» про зобов’язання укладання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Зокрема він просив суд зобов’язати ТОВ «Кентавр –ПП» укласти з ним безстроковий трудовий договір, стягнути з ТОВ «Садко –Дон» заборгованість по заробітній платі в сумі 601,18 грн. та компенсацію за невикористану відпустку, стягнути в солідарному порядку з обох відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2009 року до дня укладення з ним безстрокового трудового договору, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 30 000 грн. та витрати на оплату юридичних послуг в сумі 2000 грн. 21 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів та на всі майнові активи в межах позовних вимог.
Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд керувався вимогами ст. ст. 151-153 ЦПК України і виходив з того, що ціна позову складає 33551 грн. 18 коп. і це дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду про забезпечення позову, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частина 3 цієї статті встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову, а саме: якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За загальним правилом заявник зобов’язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Стаття 152 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, який не є вичерпним. Згідно ч.3 вказаної статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову , з*ясувати обсяг позовних вимог, дані щодо відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і відповідно до ст. 210 ЦПК України повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали.
Постановляючи ухвалу від 21 липня 2009 року, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України забезпечив позов шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів на загальну суму 100 653 грн. 54 коп., але навів обґрунтування прийнятого рішення і відповідність забезпечення позову вище приведеним нормам та вимогам, лише виходячи із суми позову. При цьому суд взагалі не встановив чи є на рахунках відповідача грошові кошти. Відомості про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в справі також відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
На думку апеляційного суду ухвала про забезпечення позову постановлена судом першої інстанції без додержання вимог закону, тому вона підлягає скасуванню.
Апеляційний суд вважає за необхідне постановити нову ухвалу про відмову в задоволені заяви, оскільки ОСОБА_1 не надано відповідних доказів наявності підстав для забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 307,312-315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ТОВ «Садко – Дон» і ТОВ «Кентавр –ПП» задовольнити.
Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року в частині забезпечення позову скасувати.
Постановити нову ухвалу , якою в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів – ТОВ «Садко – Дон» і ТОВ «Кентавр –ПП» - відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В.Осипчук