Справа № 22ц – 7861/2009 Суддя 1-ї інстанції Морозова І.В.
Категорія – 27 Доповідач – Осипчук О.В.
У Х В А ЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої: Висоцької В.С.
Суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
При секретарі: Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ЗАТ КБ ?риватбанк” на ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2009 року по заяві Закритого акціонерного товариства комерційного банку ?риватбанк” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості та договірної санкції за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2009 року відмовлено у прийнятті заяви ЗАТ КБ ?риватбанк” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості та договірної санкції за кредитним договором.
На дану ухвалу ЗАТ КБ «Приватбанк» подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування ухвали у зв»язку з порушенням судом норм цивільно-процесуального законодавства, оскільки банком заявлена вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі.
Сторони до апеляційного суду не з*явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з направлення справи на новий розгляд питання до суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, докази заявника про факт настання права вимоги стягувача і розмір обов’язків боржника щодо сплати договірної санкції за невиконання зобов’язань по договору не є безспірним.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
Згідно зі ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, згідно заявлених вимог, які ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію затрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини, або транспортних засобів боржника та в інших випадках, встановлених законом.
Як видно з матеріалів справи між заявником та ОСОБА_1 укладено письмовий кредитний договір від 13 липня 2008 р., згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 8186,09 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 липня 2009 року.
Відповідно до умов договору договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
У своїй заяві про видачу судового наказу банк посилався на те, що у зв’язку із порушенням боржником умов договору про повернення кредиту станом на 05.05.2009 року у неї виникла заборгованість в сумі 8186,09 грн. за кредитом; 526,89 грн. по процентам за користування кредитом; 184,23 грн., - заборгованість по комісії за користування кредитом; 11883,45 грн., - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором; судовий штраф (фіксована сума) в розмірі 500 грн., та судовий штраф (процент) в сумі 1039,03 грн., а всього: 22319,69 грн.
При цьому заявник надав суду документи, що підтверджують розрахунок заборгованості по сплаті кредиту та відсотків по кредитному договору між боржником та кредитором ( а.с.2).
З доданих до матеріалів справи умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається, що п.5.3 передбачає сплату позичальником банку штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Вимога кредитора про стягнення боргу, нарахованих процентів, комісії, неустойки, за кредитним договором за своєю правовою природою є безспірною за умови повноти, належності за формою та неоспорюваності боржником документів, які її підтверджують, а також розрахунку суми. Оскільки вимога кредитора про стягнення нарахованих за кредитним договором процентів та штрафів ґрунтується на письмовому правочині, є вимогою про стягнення грошових коштів і є безспірною, то за такою вимогою може бути видано судовий наказ при дотриманні заявником всіх інших умов видачі судового наказу.
За вказаних обставин ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд питання.
Керуючись ст.ст. 307,312, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2009 року скасувати. Справу повернути до цього ж суду на новий розгляд питання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуюча: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В.Осипчук