У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В., Бондаренко Л.І.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Слов’янського міськрайонного суд Донецької області від 06 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Слов"янської міської ради Донецької області за участю третіх осіб: ОСОБА_3 та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Слов’янського міськрайонного суд Донецької області від 06 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слов"янської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом — відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги позивачки, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Слов"янської міської ради про визнання права власності, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця ОСОБА_4. Після її смерті залишилася спадкова маса, що складається з квартири НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_2, а також 1/2 частина літньої кухні та воріт. Квартира НОМЕР_2 вищезазначеного житлового будинку з рештою господарських споруд належить рідному брату її бабусі — ОСОБА_3 Вона на підставі заповіту є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 В передбачений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину.
До 1964 року на земельній ділянці НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 був житловий будинок, що не був придатний для мешкання в з 1964 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за особисті кошти побудували новий будинок, що складається з двох квартир та літньої кухні. ОСОБА_4 стала мешкати у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 у квартирі НОМЕР_2. Зазначає, що оскільки нерухоме майно було побудовано ОСОБА_4, то відповідно до ст.. 331 ЦК України - є її власністю, то відповідно до ст. 1216, 1218 ЦПК України входило до спадкового майн, але оскільки ОСОБА_5 не оформила правовстановлюючий документ на будинок, то вона не може в нотаріальній конторі отримати Свідоцтво право власності і вважає, що іншого порядку, крім судовий, немає, тому ставить питання про визнання за не право власності на 9/20 ідеальних часток житлового будинку НОМЕР_3 по АДРЕСА_3, що складаються з квартири НОМЕР_1, загальною площею 43, 6 кв.м, житловою площею 22,7 кв.м, зазначених на плані літерою А-1, а також 1/2 частина літньої кухні "Б" та воріт НОМЕР_1.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1957 року, що був укладений між ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з другої сторони, посвідчений нотаріусом Слов"янської Державної нотаріальної контори Сталінської області, ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за № 403, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належав житловий будинок НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Земельна ділянка під будинком не приватизована.
Згідно з інвентарною справою та довідкою КП "БТІ" у 1964 році на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, був побудований новий житловий будинок з господарськими спорудами, право власності на яке не зареєстроване (а.с. 10-13).
Представник позивача зазначив, що позивач з письмовою заявою з приводу прийому до експлуатації зазначеної споруди та надання правовстановлюючих документів не звертався і ніхто йому в цьому не відмовляв. Будинок НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 у встановленому порядку в експлуатацію не приймався, був побудований без належного дозволу, належно затвердженого проекту, тобто є самочинним будівництвом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ст. 1216 ЦК України — спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб — спадкоємців.
Згідно до положень ст. 1218 УК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною другою ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. У зв’язку з цим судом зроблено обґрунтований висновок про те, що спадкодавця ОСОБА_4 не набула на будинок права власності, у зв'язку з цим на момент смерті їй не належало право власності на зазначений об'єкт нерухомості і відповідно він не може входити до складу спадщини.
Порядок надання дозволу на будівництво та прийняття в експлуатацію передбачений Наказом № 273 державного комітету України з будівництва та архітектури від 05.12.2000 року, яким затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Пунктом 1.1 цього Положення зазначено, що дозвіл на виконання нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів розширення і технічного переоснащення (далі роботи з будівництва) є документом, що посвічує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр надання дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
Постанова ж КМУ N 923 від 8 жовтня 2008 року "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва (далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Вищенаведені нормативні положення свідчать про те, що передбачений інший порядок, ніж судовий, прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості та отримання правовстановлюючих документів на них, позивачка ж цим своїм правом не скористалася.
Судом також ураховано, що відповідно до роз»яснень, що містяться в п. 7 Постанови ПВС України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва та зазначено, що позивачка не зверталася в суд з позовом про визнання за нею права власності на будівельні матеріали.
Вирішуючи спір, суд помилково посилався на положення Постанови КМУ N 1035 від 9 вересня 2009 року( набрала чинності з 15.09.2009 року) "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт", але це не вплинуло на правильність та законність судового рішення.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов’язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308,313, 315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суд Донецької області від 06 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: