Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Харків  

 20 грудня 2018 р.                                                                       Справа № 520/10247/18

 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, 61093, код РНОКПП НОМЕР_1) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області  (вул. Гагаріна, буд. 15, м. Зміїв, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ 41248550) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії позивачу за період з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу заборгованості по пенсії за  період з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року.

Крім того, позивач просить суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року в задоволені клопотання представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору по адміністративній справі № 520/10247/18 до ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Змійов, де і став на облік як внутрішньо переміщена особа. Крім того, позивач в обґрунтування позову вказав про протиправність дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу пенсії з 01.11.2017 по 31.12.2017 року. В подальшому, 07.11.2017 року позивач звертався до відповідача із відповідною заявою з підстав поновлення пенсії осатаньому. Листом від 19.10.2018 року 9359-02/50 відповідач повідомив позивача, що пенсію останньому припинена у зв’язку встановленням факту відсутності ОСОБА_1, за фактичним місцем проживання. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її права на пенсійне забезпечення.

Представник відповідача надав суду відзив на позов 17.12.2018 року, в якому з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права, що діють в системі пенсійного забезпечення, та просить залишити позов без задоволення. Крім того, зазначив, що 23.10.2017 року на адресу Управління надійшла копія протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.10.2017р. №39, відповідно якого припинено соціальні виплати позивача. Так, рішенням відділу з притань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 25.10.2017р. виплату пенсії позивача призупинено з 01.11.2017р. відповідно пп.2 п.12 Порядку здійснення контролю з проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування та з 01.01.2018р. виплату пенсії позивачу поновлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення № 943277 від 24.04.2003 р. та не заперечувалось відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення від 02.11.2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2, м. Зміїв, Харківська область.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Зміївському ОУПФУ Харківської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується матеріалами справи.

07.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про поновлення та продовження виплати пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Зміївського ОУПФУ м. Харкова № 9359-02/50 від 19.10.2018 року повідомлено позивача, що на облік електронну справу ОСОБА_1 було взято з 01.07.2016 р.. Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 25.10.2017 р. виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.11.2017 р. згідно п. 5 протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 39 від 10.10.2017 р. та відповідно пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365.

07.11.2018 року дані ОСОБА_1 були внесені до списку осіб на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування та направлені до управління соціального захисту населення Зміївської райдержадміністрації для розгляду Комісії.

Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Зміївського ОУПФУ Харківської області від 28.11.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.01.2018 року.

Крім того, зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що з 01.11.2017 року виплату пенсії припинено на підставі рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 25.10.2017 року, а саме через припинення соціальних виплат.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Відповідно до пункту 1 та пункту 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 пенсії внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Як пояснив позивач у позовній заяві, виплата пенсії зупинена з 01.11.2017 року по 31.12.2017р. з невідомих для позивача причин.

Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Доказів про її скасування відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  відповідачем не надано.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 02.11.2016 року №0000020310 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-VI та включають таки випадки для припинення пенсії:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Будь-яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено, а тому посилання відповідача, що Управлінням припинено виплату пенсії позивачу на підставі того, що позивачу припинено виплату соціальних виплат є не законним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Поряд із тим, суд зазначає, що відповідачем відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказів того, що позивач покинув м.Зміїв та повернувся до свого зареєстрованого місця проживання м. Макіївка в Донецькій області, не надано, у зв'язку із чим не доведено наявність підстав для скасування довідки про взята на облік як внутрішньо переміщеної особи та припинення пенсійних виплат позивачу.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії у період з 01.11.2017 р. по 31.12.2017 р..

Поряд із цим, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", суд доходить висновку, що припинення відповідачем з 01.11.2017 по 31.12.2017 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому дії відповідача щодо невиплати пенсії слід визнати протиправними. Також, з метою повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату заборгованості за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 року.

При цьому слід взяти до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відтак, в даному випадку, задоволення позовних вимог щодо сплати заборгованості, яку відповідач повинен самостійно нарахувати, є гарантією того, що виниклий між сторонами спір буде остаточно вирішений.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Враховуючи, що Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" позивач не може бути позбавлений права на пенсію як громадянин України, незалежно від місця проживання, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.11.2017 р. по 31.12.2017 р., у зв'язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відносно строку звернення до суду позивача, суд вважає також за необхідним зазначати наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що призначена пенсія позивачу, була припинена виплата з 01.11.2017 року.

Як вже вище зазначалось, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Системний аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 122 КАС України.

Заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства.

Згідно з абзацом 13 статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” (в редакції Закону № 2663-IV) заробітна плата і  пенсія  включені до переліку законних джерел існування, а саме: законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи.

З Конвенції і судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата і пенсія відносяться до власності.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт не нарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

Науковці вважають, що процесуальне право не тільки визначає порядок діяльності суду чи інших правозастосовних органів, ним охоплюється будь-яке правило поведінки, що опосередковує процедуру встановлення або реалізації норм матеріального права. Отже, головним призначенням процесуального права є встановлення порядку реалізації матеріальних норм права. При цьому йдеться як про норми, якими передбачено нормотворчі, правозастосовні та інші владні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, так і про норми, що передбачають процедуру реалізації норм матеріального права поза участю владних суб’єктів. [“Юрист України”, 2012, № 4].

З зазначеного вбачається, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час у зв’язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 року у справі № 21-1249а16 (ЄДРСР 58275228) зазначив, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку. У цій же постанові Верховний Суд України наголосив, що при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм. Таким чином, Верховний Суд України не виключає можливості, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час, на підставі частини першої статті 122 КАС України можуть розглядатися поза межами шестимісячного строку.

Відносно клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, що унормовані п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з підстав викладених вище.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 22.11.2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору по адміністративній справі № 520/10247/18 до ухвалення рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704,80 грн..

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_3,61093) до Зміївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) щодо невиплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61093) за період з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року.

Зобов'язати Зміївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15)  здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61093) заборгованості по пенсії за  період з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року.

Стягнути з Зміївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101, код за ЄДРПОУ: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 20 грудня 2018 року.

Суддя                                                                                                    Супрун Ю.О.