справа № 208/7036/17

№ провадження 2/208/1111/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання -  Тур І.В., позивача - ОСОБА_1,

Учасники справи

Позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб про повернення суми вкладу, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому зазначає, що 06 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозит) «Лояльний» в доларах США № 005-03519-060215 на 10 650 доларів США зі сплатою 9.25 % річних. Договір закінчився 08 березня 2015 року, свої зобов’язання з повернення вкладу банк так і не виконав. Відповідно до закону фонд (відповідач по справі) гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_2 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення фондом банку з ринку. Вклад якого закінчився 08 березня 2015 року у розмірі та в строк встановлено законом, не пізніше двох місяців з дня запровадження у банку тимчасової адміністрації, тобто не пізніше 02.05.2015 р., як невиконане зобов’язання банку. Перше оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ «Дельта Банк» за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до 25 березня 2015 включно, було розміщено на сайті ФГВФО 03.07.2015 р., а не до 02.05.2015 р. як вимагає закон. Після звернення до фонду їй було повідомлено, що уповноважена особа визнала її договір вкладу нікчемним.    

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилалась на обставини зазначені в позові. Також позивач надала до суду відповідь на відзив в якій зазначила, що відповідач плутає зобов’язання банку та зобов’язання ОСОБА_2 щодо вкладів. Згідно ст.. 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Також фонд має повне і виняткове право управляти банком, строк відшкодування за вкладом не поширюється на зобов’язання банку щодо виплат коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, виплати за таким зобов’язанням за рахунок цільової позики ОСОБА_2 мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможного банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків  - не пізніше двох місяців.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надала відзив на позов, в якому зазначила, що ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб не є надавачом фінансових послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», та не є правонаступником Банку, що ліквідується. Виконавча дирекція ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб прийняли рішення від 20 лютого 2017 року № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року, відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової ліквідації адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_3 на два роки до 04 жовтня 2019 року, отже у справах пов’язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов’язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а даний Закон є пріоритетним відносин інших законодавчих актів України у цих правовідносин. З 02.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило задоволення вимог кредиторів та вкладників банку у будь – який інший спосіб ,аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як вбачається з тексту позовної заяви, договір банківського вкладу. З приводу якого виник даний спір, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк», а не ОСОБА_2 гарантування. ОСОБА_2 не є стороною вказаного договору, заміна сторони у договорі з банку на фонд гарантування, також не відбувалась. Тому вважає позов не підлягає задоволенню.

15 лютого 2018 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання, встановлено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження.

18 липня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Згідно до договору № 005-03519-060215, 06 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозит) «Лояльний» в доларах США № 005-03519-060215 на 10 650 доларів США зі сплатою 9.25 % річних (а.с.32-34).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб про повернення їй банківського вкладу в розмірі 10 650 доларів США по договору який вона уклала з ПАТ «Дельта Банк» 06 лютого 2015 року, строк дії договору закінчився 08 березня 2015 року (а.с.29,30).

Також листом начальника відділу забезпечення клієнтської підтримки Управління з розвитку комунікацій та після продажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 зазначено, що почата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу ОСОБА_2 провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 2 роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 року включно. За результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, було виявлено, що договір № 005-03519-060215 банківського вкладу від 06.02.2015 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Банком є нікчемним відповідно до п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів  фізичних осіб», про що ОСОБА_1 було повідомлено (а.с.31).

Застосовані норми права

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

В ході судового розгляду достовірно встановлено, що з 02 березня 2015 року в Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» введена тимчасова адміністрація, а з 02 жовтня 2015 року в банку розпочата процедура ліквідації, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення спеціального закону, яким є Закон  України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ОСОБА_2), порядок виплати ОСОБА_2 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_2, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_2 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Тобто, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ОСОБА_2 стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 даного Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, введення в банк тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що її положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Таким чином, державою Україна, у відповідності до передбаченої процедури, було прийнято Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб », який наразі є чинним, що встановлює певні обмеження стосовно реалізації права власності, з метою захисту в рівній мірі законних інтересів вкладників та забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків, застосування положень цього закону до правовідносин, що виникли між сторонами, не суперечить нормам міжнародного права та Конституції України.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшла до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1066, 1068, 1074, 1077 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 175, 258, 264, 265, 268,  354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб про повернення суми вкладу,відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1, адреса: Дніпропетровської області,  м. Кам’янське, вул. Ціолковського, буд. № 126А.

Відповідач: ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб, адреса 04053 м. Київ вул. Січових Стрільців, буд. № 17.

Суддя                                                                                           Похваліта С. М.