ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А

_______________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА                                                

"20" грудня 2018 р.                           м. Рівне                                               Справа  № 918/809/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ОСОБА_2"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3"

про стягнення заборгованості в сумі 512 528 грн. 80 коп.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ОСОБА_2" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3" заборгованість по договору оренди сільськогосподарських самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 290818/2 від 29 серпня 2018 року в сумі 406 080 грн. 00 коп., пеню в сумі 105 580 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 868 грн. 00 коп. та 7 687 грн. 94 коп. судового збору.

Ухвалою господарського суду від 20 грудня 2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 918/806/18, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 січня 2019 року.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву № б/н від 12 грудня 2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 512 528 грн. 80 коп. та судового збору - 7 687 грн. 94 коп., які обліковуються на розрахунковому рахунку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3" в ПАТ "Пумб" в м. Києві, МФО 334851, а також на будь-яких інших рахунках в установах банків.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ОСОБА_2" № б/н від 12 грудня 2018 року про забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відтак, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Натомість, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову № б/н від 12 грудня 2018 року, позивач вказує, що відповідач порушує вимоги договору № 290818/2 оренди сільськогосподарських самохідних машин чи механізмів з екіпажем, вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, позивач посилається на те, що останній перевірив податковий стан ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3" на сайті Державної Фіскальної служби України, дізнався інформацію про те, що станом на 10 грудня 2018 року платник податків ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3" має податковий борг, що веде за собою виникнення права у податкових органів права податкової застави на майно такого платника. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_3" намагається зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що на переконання позивача унеможливить виконання рішення суду.

Таким чином, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову, позивач не навів жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі. При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Проте, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову,  позивачем не надано, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства (статтею 74 ГПК України), обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову на даній стадії судового процесу, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ОСОБА_2" № б/н від 12 грудня 2018 року про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя                                                                                 Войтюк В.Р.

Віддруковано 2 примірники:

1 - до справи;  

2 - позивачу рекомендованим (25011, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 89).