Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа №2-532/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Київський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі        Ганєві А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_4, який помер 10 листопада 2008 року.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 1994 року ОСОБА_5 була власницею квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4, який є рідним братом ОСОБА_2, разом проживав з ОСОБА_5.

8 серпня 2001 року ОСОБА_5 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого заповідала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

10 липня 2008 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Однак ОСОБА_4 не встиг оформити своє право власності на квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що помер 10 листопада 2008 року.

27 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернулась в Третю одеську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за законом, однак їй було роз'яснено, що слід встановити додатковий строк для прийняття спадщини за законом, у зв'язку з чим вона звернулась до суду.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, звернувшись з позовом до ОСОБА_3, в яких просить суд встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_4, який помер 10 листопада 2008 року.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 11 серпня 1994 року ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу.

10липня 2008 року ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно - квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_5 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого заповідала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, однак ОСОБА_4 не встиг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк, оскільки помер 10 листопада 2008 року. Спадкоємці ОСОБА_4 у передбачений законом строк теж спадщину не прийняли.

ОСОБА_6, який є батьком позивача ОСОБА_3, був рідним братом ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року.

11вересня 2008 року ОСОБА_6 подав до Третьої одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті своєї сестри ОСОБА_5, однак не встиг оформити спадщину, оскільки 20 лютого 2009 року помер.

13 травня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6.

13 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5, в якій вказав, що він є єдиним племінником ОСОБА_5 та єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, оскільки його батько - ОСОБА_6 фактично прийняв, але не встиг оформити спадщину, так як помер.

У зв'язку з вказаним, ОСОБА_3 просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

У судовому засіданні представники ОСОБА_2 підтримали позов та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові. Позов ОСОБА_3 представники ОСОБА_2 не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, а позов ОСОБА_3 підтримала та просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Вислухавши думку учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що слід відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, а позов ОСОБА_3 слід задовольнити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі- продажу від 11 серпня 1994 року ОСОБА_5 була власницею квартири АДРЕСА_1. 30 серпня 1994 року право власності ОСОБА_5 зареєстровано Комунальним підприємством « Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (Том 1, а. с. 44-45).

8 серпня 2001 року ОСОБА_5 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого заповідала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (Том 1, а. с. 145).

10 липня 2008 року ОСОБА_5 померла, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №502, що підтверджується свідоцтвом про смерть яке видано Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у місті ОСОБА_1 (Том 1, а. с. 133).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ч. 3. ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав, разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він . не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При встановленні факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно враховувати поняття «постійно» та «разом».

На підставі ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток,, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У Сімейному кодексі . України закріплені критерії поняття «сім'ї» - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що передбачено ст. З Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо' при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_2 та її представники стверджували те, що з 1997 року ОСОБА_4 постійно проживав спільно з ОСОБА_5 однією сім'єю в спірній квартирі 11 років, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, а також стверджували те, що. ОСОБА_4 був годувальником ОСОБА_5, однак ці пояснення суд оцінює критично, оскільки вони не обґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та показами свідків.

Згідно довідки ОСОБА_7 кооперативу «Приморський - 24» за № 163 від 15 листопада 2009 року лише одна ОСОБА_5 зареєстрована за. адресою: АДРЕСА_2, будь-які інші особи за вказаною адресою не зареєстровані. ОСОБА_7 кооператив не веде документації щодо проживання осіб без реєстрації ( Том 1, а. с. 78).

Як вбачається з довідки Адресно-довідкового бюро Головного управління МВС України в Одеській області від 29 жовтня 2008 року, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та знятий з обліку 07 грудня 2005 року за рішенням суду, реєстрації місця проживання не має ( Том 1, а. с. 86 ).

Крім того, рішенням. Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 09 листопада 2005 року ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_3, інше місце проживання ОСОБА_4 не встановлено ( Том 1, а. с. 171).

Під час розгляду справи ОСОБА_2 надала суду документи щодо користування з 1998 року ОСОБА_4 причалом № 195 «Ярморочна» Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибаків- любителів». З приказу організації за № 117 від 17 серпня 2004 року вбачається, що член причалу ОСОБА_4 проживав на причалі та у зв'язку зі зміною місця проживання просить переоформити особовий рахунок з 17 серпня 2004 року ( Том 2, а. с. 7 ).

Судом за клопотанням позивачки ОСОБА_2 були допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1.

Як пояснив свідок ОСОБА_8, який користується причалом Водо- моторної пристані № 195 «Ярморочна», ОСОБА_4 мав причал по-сусідству, постійно проживав на причалі, зимою утепляв стіни,обігрівався електроприладами, знаходився там до 2004 року.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що з 1988 року вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, була добре знайома з ОСОБА_5, до якої з часом приходив у гості ОСОБА_4. ОСОБА_4 майже увесь час знаходився в стані алкогольного сп'яніння і не допомогав ОСОБА_5, а допомогав ОСОБА_5 її рідний брат, якого свідок добре запам'ятала та якого часто бачила в квартирі ОСОБА_5.

. ОСОБА_4 жалівся свідку ОСОБА_9, що ОСОБА_5 не бажає його прописувати у свою квартиру та не хоче з ним розписуватись. У ОСОБА_4 не було свого житла.

Крім того, свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 ніколи не проживав разом з ОСОБА_5, ОСОБА_5 здавала кімнату квартирантам, а сама жила на кухні, оскільки у неї було тяжке матеріальне становище. Комунальні послуги за квартиру ОСОБА_5 сплачувала, але заборгованість була, однак в якому розмірі свідку не відомо. Ремонт квартири, в якій жила ОСОБА_5, ніхто не здійснював. Брат та його дружина займались похованням ОСОБА_5.

Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_1, які у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 жили як сімейна пара, однак при цьому На питання суду не могли відповісти будь- які обставини їх спільного сімейного життя.

З пояснень ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_4 постійно знаходився в в стані алкогольного сп'яніння, збирав та носив пляшки, а з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона ніколи не бачила ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, при вирішенні спору, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_1, оскільки ці пояснення протирічать один одному,, не погоджуються з іншими доказами, зібраними по справі та ними спростовуються.

Наданий суду акт від 12 липня 2008 року відносно проживання ОСОБА_4 з 1998 року спільно зі ОСОБА_5 по день її смерті за адресою: АДРЕСА_4, який складений ОСОБА_2 та підписаний жильцями будинку, на думку суду носить лише інформаційний характер і не може достовірно підтверджувати факт постійного проживання ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_5 ( Том 1 , а. с. 7). Крім того, даний акт суперечить поясненням свідка ОСОБА_9, яка також є жильцем даного будинку.

Більш того, суд не приймає до уваги довідку за № 55 від 01 липня 2003 року, яка видана ОСОБА_4 В ОСОБА_7 кооперативом «Приморський-24», з якої вбачається, що з 01 липня 2003 року ОСОБА_4 постійно проживав разом з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_5 в

місті ОСОБА_1 ( Том 1, а. с. 110), оскільки ця довідка спростовується поясненнями свідків та матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_7 кооператив не веде документації щодо проживання осіб без реєстрації.

Судом за клопотанням позивача ОСОБА_3 були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що часто спілкувалась та приїздила у гості до подруги ОСОБА_5, яка після розірвання шлюбу, жила у фактичних шлюбних відносинах з Анатолієм, та після його смерті багато останніх років жила самотньо, їй постійно допомагали родичі, а саме брат та його дружина. ОСОБА_5 розповідала свідку ОСОБА_11 про те, що до неї у гості приходив товариш ОСОБА_4, випивав спиртні напої у неї вдома.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що до смерті ОСОБА_5 він декілька разів приїжджав до неї додому, за проханням її близьких родичів привозив продукти харчування, медичні препарати, тощо. В квартирі, крім ОСОБА_14, ніхто не проживав та нікого він не бачив. Ремонт у квартирі не здійснювався більше 20 років. Похованням ОСОБА_5 займались її рідний брат та його дружина.

У судовому засіданні в якості свідка судом була допитана лікар Одеської міської клінічної лікарні № 8 ОСОБА_13, яка суду пояснила, що лікувала ОСОБА_5, яка перебувала в стаціонарному відділенні лікарні, де і померла. Під час знаходження ОСОБА_5 в лікарні, до неї приходили лише її рідний брат з дружиною, вони купували медичні препарати, продукти харчування та надавали. ОСОБА_5 необхідну допомогу, більше ОСОБА_5 ніхто не відвідував.

Цей факт також підтверджується наданими суду представником ОСОБА_3 копіями рецептів, платіжних документів про придбання медичних препаратів ( Том 1, а. с. 86-89).

Під час допиту свідків судом встановлено, що жоден з допитаних свідків не показав суду про наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільного побут', взаємних сімейних прав та обов'язків, а свідок ОСОБА_9, яка мешкає у сусідній квартирі будинку, де проживала ОСОБА_5, взагалі пояснила суду, що ОСОБА_4 ніколи не проживав разом з ОСОБА_5, він приходив у гості до ОСОБА_5, що також підтверджується показами допитаної в якості свідка ОСОБА_11.

Таким чином, у суду немає підстав сумніватись в достовірності і правдивості фактів повідомлених вказаними свідками, їх покази об'єктивні, підтверджуються матеріалами справи і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Як вбачається з довідки Одеської обласної психіатричної лікарні від 8 жовтня 1996 року ОСОБА_4 страждав хронічним алкоголіним захворювання «дипсоманією» та перебував на стаціонарному лікуванні з 26 вересня 1996 року по 8 жовтня 1996 року ( Том 1, а. с. 81 ).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 відносно того, що ОСОБА_5 знаходилась на утриманні у ОСОБА_4, що ОСОБА_4 на виручені кошти від продажу свого причалу придбав гардероб для ОСОБА_5, сплатив комунальні послуги та погасив борги ОСОБА_5, здійснив ремонт, встановив телефон, водомір у квартирі, яка належить ОСОБА_5, допоміг ОСОБА_5 відкрити банківський рахунок на її ім'я, оскільки ці пояснення не підтверджуються зібраними по справі доказами та ними спростовуються.

Під час розгляду справи ні ОСОБА_2, ні її представники не надали суду жодного документу щодо права власності ОСОБА_4 на причал та документів про відчуження причалу та отримання грошових коштів, не надали суду доказів, що отримані ОСОБА_4 грошові кошти від продажу причалу були витрачені на утримання ОСОБА_5, оплату її заборгованості по комунальним послугам, здійснення ремонту квартири, яка належить ОСОБА_5.

В діючому ЦК України не передбачено прийняття спадщини спадкоємцями шляхом вступу в фактичне управління спадковим майном до виповнення шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини.

А тому, надані ОСОБА_2 квитанції щодо сплати ОСОБА_4 комунальних послуг в яких зазначається платник ОСОБА_5 ( Том 1, а. с. 90-103 ), не беруться судом до уваги в якості доказу при вирішенні даного спору.

Суд критично ставиться до представлених ОСОБА_2 копій платіжних документів відносно купівлі ОСОБА_4 у 2007-2008 роках будівельних матеріалів з метою проведення ремонту, оскільки в цих платіжних документах покупець не вказаний, а крім того, невідомо де витрачалися ці будівельні матеріали ( Том 2, а. с. 19-20).

Твердження позивачки ОСОБА_2 щодо проведення ОСОБА_4 ремонту в квартирі, що належить ОСОБА_5, суперечить свідченням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були у квартирі ОСОБА_5 і у судовому засіданні пояснили суду, що ремонт не здійснювався та квартира знаходиться у безладному стані.

З наданих суду представником позивача ОСОБА_3 копій договору замовлення .на організацію та проведення поховання ОСОБА_5, платіжних документів, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 всі витрати на поховання, відбування поминальних обідів здійснили родичі померлої ( Том 1 , а с. 82-84).

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що ні ОСОБА_2, ні її представники не довели у судовому засіданні факт постійного проживання ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Ч 1. ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_5, яку на адресу суду направила Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 ( Том 1, а. с. 131-164 ).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 постійно не проживав разом з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а тому суд вважає його таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5.

10 листопада 2008 року ОСОБА_4 помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 8795, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (Том 1, а. с. 152).

ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_4, ступень спорідненості підтверджується свідоцтвами про народження ( Том 1, а. с. 9-10).

27 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого рідного брата ОСОБА_4, в якій вказує, що ОСОБА_4 помер 10 листопада 2008 року, у зв'язку з чим не встиг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_5. В заяві ОСОБА_2 просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого рідного брата ОСОБА_4, хоча сама вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4, який мала намір продовжити звернувшись до суду (Том 1, а. с. 151- зворот).

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року померла ОСОБА_5, після її смерті відкрилась спадщина, протягом 6 місяців ОСОБА_4 мав прийняти спадщину.

Однак ОСОБА_4 не прийняв спадщину і 10 листопада 2008 року помер. Згідно спадкової трансмісії спадкоємцем ОСОБА_4 є його рідна сестра ОСОБА_2.

Строк, який залишився після смерті ОСОБА_4, складає 2 місяці, а саме : 10 грудня 2008 року, 10 січня 2009 року, оскільки цей строк менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців, а саме до 10 лютого 2009 року.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що право на прийняття спадщини (спадкова трансмісія) після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем ОСОБА_4 - ОСОБА_2 повинно було здійснюватися протягом строку, який передбачений діючим законодавством, а саме до 10 лютого 2009 року.

Однак ОСОБА_2 у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії до нотаріальної контори не подала, а подала цю заяву тільки 27 квітня 2009 року, у зв'язку з чим суд вважає, що строк, який передбачений діючим законодавством, ОСОБА_2 пропустила.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Однак, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 відносно поважності причини пропуску строку - хвороба брата, його тяжкий стан (Том 1, а. с. 4), оскільки судом встановлено, що брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ще 10 листопада 2008 року, а заяву вона подала до нотаріальної контори 27 квітня 2009 року.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 спадщину не прийняла.

На підставі ст. 1223 ЦК України, у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, які визначені ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька так і з боку матері.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року, ступень спорідненості підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Том 1, а. с. 137-138).

11 вересня 2008 року ОСОБА_6 подав до Третьої одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті рідної сестри ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року, що вбачається з матеріалів справи ( Том 1, а. с. 132).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_5.

Однак ОСОБА_6 не встиг оформити спадщину, оскільки 20 лютого 2009 року помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 305, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (Том 1, а. с. 146).

На підставі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане 26 жовтня 1971 року Київським ЗАГС міста ОСОБА_1 ( Том 1, а. с. 38).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 327/09, заведеною Шостою одеською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, 13 травня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 ( Том 1, а. с. 181-182).

Крім того, з матеріалів спадкової справи № 1571/08, яка заведена Третьою одеською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, 13 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5, в якій вказав, що він є єдиним племінником ОСОБА_5 та єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, оскільки його батько ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину, але не встиг оформити спадщину, так як помер 20 лютого 2009 року ( Том 1, а. с. 131, 160 ).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року.

З врахуванням встановлених по справі обставин, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_3 є законним, обгрунтованим та підлягає задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 10 липня 2008 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1223, 1262, 1268, 1269, 1276, 1296 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом за безпідставністю позовних вимог.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста ОСОБА_1 заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Рева