Справа № 487/5705/16-ц

Провадження № 4-с/487/4/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив 1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у неповернені виконавчого документа і зобов`язати вчинити в установленому порядку дії щодо повернення виконавчого листа по виконавчому провадженні або зобов`язати повернути цей виконавчий лист №64138667 виданий Заводський районним судом м. Миколаєва по справі №487/5705/16-ц; 2) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у відмові в роз`ясненні викладеної у виконавчому документі, резолютивної частини рішення суду та зобов`язати роз`яснити який саме металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 боржник ОСОБА_1 зобов`язаний повернути АГК «Парма» той, що придбаний автостоянкою АГК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році, чи той, що придбаний автостоянкою у гр. ОСОБА_2 по розписці від 02.09.2006 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 11.06.2021 року він подав до виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документу через «Скриньку для кореспонденції». Проте з часу подання його заяви 11.06.2021 року та до часу звернення до суду зі скаргою виконавча служба не вчинила дії щодо повернення виконавчого документа. Навпаки державною виконавчою службою 01.07.2021 року з нього стягнуто штраф за невиконання рішення суду від 31.10.2019 року. Такі дії виконавця свідчать про те, що державний виконавець відмовляється повертати виконавчий документ стягувачу, тобто продовжувати протиправну бездіяльність у вигляді неповернення виконавчого листа. 22.02.2021 року він також звернувся до державного виконавця із заявою, у якій зазначив, що звернувся до суду із заявами про роз`яснення рішення від 31.10.2019 року, на підставі якого судом видано виконавчий лист. Державний виконавець незважаючи на неодноразові звернення до нього боржника ОСОБА_1 про неможливість виконання у зв`язку з суперечливістю рішення суду, та не звертаючись до суду за роз`яснення рішення, продовжує наполягати на поверненні ОСОБА_1 металевого боксу (гаражу). Отже такі дії державного виконавця означають, що йому зрозуміла резолютивна частина рішення суду від 31.10.2019 року. У зв`язку з чим боржник, якому викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, звернувся до державного виконавця за роз`ясненням. Проте державний виконавець роз`яснення не надав, і більш того, 01.07.2021 року застосував до ОСОБА_1 штрафні санкції за неповернення гаражу.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року зазначену вище скаргу прийнято до розгляду витребувано із Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження № 64138667.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримав.

Представник Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до судового засідання не з`явилась, надала до суду клопотання, у якому просила розглядати справу за наявними у справі матеріалами, без участі представника відділу. Також надала до суду відзив на скаргу ОСОБА_1 , у якому просила у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, справи №487/5705/16-ц, суд прийшов до наступного.

На підставі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП 64138667 з виконання виконавчого листа №487/5705/16-ц виданого 13.05.2020 Заводським районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_1 повернути автогаражному кооперативу «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на території автогаражного кооперативу «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10.

15.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64138667, у якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме в строк до 25.01.2021 року включно.

25.01.2021 до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно.

09.02.2021 ОСОБА_1 державним виконавцем надано роз`яснення стосовно заяви про повернення виконавчого документа, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно.

26.01.2021 до відділу надійшла заява представника АГК «Парма», якою повідомлено що рішення суду станом на 26.01.2021 боржником не виконано.

26.01.2021 державним виконавцем складено акт, що станом на 26.01.2021 інформації про виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до відділу не надходило.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

26.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП №64138667 на боржника ОСОБА_1 у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставить 1700,00грн. Відповідно п.2 постанови про накладення штрафу ВП №64138667 від 26.01.2021, боржника ОСОБА_1 зобов`язано повторно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме в строк до 04.02.2021 включно, та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

05.02.2021 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки під час винесення постанови про накладення штрафу державним виконавцем невірно зазначено дату до якої необхідно боржнику повторно виконати рішення суду. Таким чином, боржника зобов`язано виконати рішення у строк до 08.02.2021 включно.

09.02.2021 керуючись ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 22.02.2021 включно, у зв`язку з тим що 05.02.2021 до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про відкладення проведення виконавчих дій, так як останнім подано до Заводського районного суду м. Миколаєва заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 487/5705/16-ц від 09.03.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

23.02.2021 державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що станом на 23.02.2021 жодної інформації про виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до відділу не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

23.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП №64138667 на боржника ОСОБА_1 у подвійному розмірі, а саме 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00грн.

Також судом встановлено, що 08.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом про визнання протиправними дій заступника начальника відділу при винесені постанови про накладення штрафу та про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.01.2021 № 64138667. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєві від 15.02.2021 по справі № 487/852/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) про скасування постанови передано до Миколаївського окружного адміністративного суду. 05.03.2021 боржником ОСОБА_1 подано до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправними дій заступника начальника відділу при винесені постанови про накладення штрафу та про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.02.2021.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 по справі № 487/852/21 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними дій заступника начальника відділу при винесені постанов про накладення штрафів та про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів від 26.01.2021 та 23.02.2021.

13.10.2021 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року залишено без змін. У вказаній постанові колегія судів дійшла висновку про правомірність дій заступника начальника Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при винесенні постанов про накладення штрафів, та як наслідок правомірність та обґрунтованість постанов.

29.06.2021        державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10 (за схемою) та встановлено, що візуальним оглядом на території Автогаражного кооперативу «Парма» знаходиться один металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 та згідно слів представника стягувача станом на 29.06.2021 рішення суду боржником не виконано, металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 не повернуто, про що державним виконавцем складено акт державного виконавця.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» по. 15729/07 від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції interalia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Отже, роз`яснення змісту виконавчого документу не є безпосереднім обов`язком державного виконавця. Його виконання має відбутися на підставі прийнятого рішення суду. Формування змісту виконавчого документу відбувається чітко на підставі прийнятого рішення суду, яке у свою чергу роз`яснювалося боржникові під час винесення такого рішення, або ж за змістом такого рішення відповідні роз`яснення наявні.

Таким чином, оскільки виконавче провадження здійснюється державним виконавцем в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», в силу спеціальних імперативних положень, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, ст. 19 Конституції України, державний виконавець був зобов`язаний винести постанови про накладення штрафів за умови, що не було поважних причин не виконувати рішення боржником. Жодних об`єктивних підстав вважати, що рішення не виконується боржником з поважних причин, не встановлено.

З огляду на наведене, приймаючи рішення по виконанню судового рішення, державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наявних матеріалів справи не вбачається порушення державним виконавцем прав, свобод чи законних інтересів скаржника.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцим обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд, -

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – відмовити.

            Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.О. Гаврасієнко