Справа № 2-86/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

     м. Донецьк                                                                                                19 січня 2010 р.

            Петровський районний  суд  м.  Донецька  в   складі: головуючий- суддя Іванов В.М., при секретарі Абрамчук А.В, за участю  сторін, представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

                                    ВСТАНОВИВ:

  Позивач звернувся в суд з позовною заявою про  стягнення  боргу за договором позики.

  Позовні вимоги мотивовані тим, що  27 вересня 2007 р. між позивачем та відповідачем   ОСОБА_2 був укладений письмовий  договір позики на суму 28  000 грн. За цим договором відповідач зобов'язався  сплачувати позивачу щомісяця протягом двох років по 1 166 грн. Станом на 10 серпня 2009 року позивач борг не повернув, під різними приводами ухиляється від  виконання прийнятого на себе зобов'язання. Оскільки відповідач за договором позики не виконав зобов'язання, то позивач наполягає на стягненні з відповідача на його користь суми боргу за договором позики.  

   В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги і їх обґрунтування, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі. В судовому засіданні  пояснив, що він є приватним підприємцем, займається торгівлею комплектуючих до комп’ютерів та комп’ютерами   на  радіо ринку  в м Донецьку. У нього в період часу з осені 2006 року по грудень-березень 2007 року,  працював відповідач, без укладення трудового договору. Після того, як позивач провів інвентаризацію в лютому 2007 року з’ясувалося, що в магазині,  керуючим якого працював відповідач,  утворилася недостача у розмірі 34 000 грн.  Після цього він  потребував від відповідача погасити  недостачу,  зменшив її суму до 28 000грн, а щоб відповідач недостачу погасив, він   потребував   у нього   розписку  на суму 28 000 грн, запропонував  укласти  договір позики на цю суму, хоча фактично ці гроші він відповідачу не позичав. По розписці  відповідач  зобов'язався  сплачувати позивачу щомісяця протягом двох років по 1 166 грн. Станом на 10 серпня 2009 року позивач нічого йому не сплатив, під різними приводами ухиляється від  виконання прийнятого на себе зобов'язання, тому позивач просить суд стягнути з відповідачу суму 28 000грн.

  Представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя ОСОБА_1 наполягає на їх задоволенні.

   В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2  позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що протягом декількох місяців в 2006-2007 роках, він працював у позивача неофіційно, без укладення трудового договору реалізатором, в магазині комп’ютерної техніки. В вересні 2007 року позивач провів інвентаризацію товару, і пред’явив йому претензію, що в магазині  недостача  товару  на 28 000 грн. потребував від нього погасити  цю суму, він пояснив  відповідачу, що запчастини для комп’ютерів він не брав.  Після цього позивач привіз його до нотаріуса, де під диктовку змусив його написати розписку, в якій вказати, що він взяв у нього в борг  гроші, в сумі 28 000 грн. Однак ці гроші він в борг від позивача не брав, товар також з магазину не вивозив, тому вважає, тому вважає, що ніякого договору позики між ним  і позивачем не було, розписку він написав  під тиском з боку позивача, просить в позові відмовити.    

Заслухавши в  судовому  засіданні  пояснення  сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає,  з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій  стороні /позичальникові/  грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути  позикодавцеві таку ж суму грошових коштів \суму позики, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1047 ЦК України визначає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, та ні заперечується сторонами що відповідач неофіційно, без укладення трудового договору працював у позивача,  який являється приватним підприємцем та проводить торгівлю комплектуючими до комп’ютерів та комп’ютерами, з літа 2006 року - по березень 2007 року.  В лютому 2007 року позивач провів інвентаризацію в магазині, та після цього була виявлена недостача комплектуючих на 34 000 грн., із яких 28 000 грн. позивач запропонував погасити відповідачу. Після чого запропонував відповідачу скласти розписку, про те, що як би відповідач отримав у позивача гроші в розмірі 28 000 грн., однак в судовому засіданні встановлено, що на справді  договір позики між позивачем та відповідачем укладений не був, відповідач гроші не отримав, розписка написана відповідачем на суму недостачі, про те, що договір позики не укладався та гроші відповідачу не передавалися підтвердив в судовому засіданні сам позивач.    

Цей факт  крім пояснень сторін, також підтверджується  поясненнями свідка, допитаного в судовому засіданні ОСОБА_3, який суду пояснив, що його син, відповідач по справі, працював у позивача, реалізатором комп’ютерної техніки, приблизно восени 2007 року, син розповів батькам, що у нього була виявлена в магазині недостача в сумі 28 000 грн, та щоб покрити  недостачу він був змушений написати розписку на цю суму,  однак він цих грошей не брав.

З наведених підстав суд вважає, що договір укладений між сторонами не являється договором позики, оскільки договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості, а стягнення з відповідача недостачі, яка виникла внаслідок трудових відносин між сторонами  регулюється іншими правовідносинами.  

 На підставі викладеного, керуючись ст. 1046-1047 ЦК,   ст. 213-215 ЦПК України, суд

                                    ВИРІШИВ:

В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до Петровського районного суду м. Донецька протягом десяти  днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана  в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                         В. Н. Іванов.