Справа № 2-а-10601   2009 рік

П О С Т А Н О В А

                                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня   2009 року      Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії ,-

                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства розмір його пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком, тоді як відповідачем виплачується  йому пенсія у значно нижчому розмірі, крім того, він також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої згідно Закону становить 50 % від мінімальної пенсії за віком, до його пенсії згідно ст.39 вказаного Закону повинна проводитися відповідачем доплата за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати. Але відповідач відмовився провести йому перерахунок пенсії, додаткової пенсії і доплати до пенсії, а тому позивач просив суд зобов’язати відповідача провести перерахунок його пенсії, встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, з 1 липня 2008 року, провести перерахунок  додаткової пенсії і встановити її на рівні  50 % від мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення за ст.39 Закону  з 1 квітня  2008  року.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати неправомірною відмову  відповідача щодо перерахунку розміру його пенсії та додаткової пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату його пенсії, встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії і встановити її на рівні  50 % від мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008  року.

 Представник відповідача до суду не з’явився, суду надано письмове клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі  представника управління ПФУ та письмові заперечення на позов.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з слідуючих  підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного впливом аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення, копією довідки МСЕК в матеріалах справи.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Білій Церкві і одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон/ , станом на 01.12.2009  року розмір пенсії становить 685 грн.95 коп.

Відповідно до ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3.4 встановлюються у вигляді: а/ державної пенсії; б/ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В ч.4 ст.54 цього Закону, яка визначає умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності-6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі  інвалідам  третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст.53 цього Закону виплачується  повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.5 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи і установлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4 ст.54 вказаного Закону.

                   Але судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” делегує КМ України повноваження стосовно  роз’яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ є обов’язковими до виконання.

Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян,  встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів пенсій зазначеним категоріям пенсіонерів.

                  При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

                  Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50, 54 Закону,  а не постанови КМ України, на яку вказано вище.

Так, в разі колізії між нормативноправовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Отже, враховуючи наведене суд вважає, що при визначенні розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу необхідно керуватися положеннями ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи з положень ст.ст.50,54 Закону під час визначення  розміру пенсії та додаткової пенсії позивача за основу при їх розрахунку береться  мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.3 ст.67 вказаного вище Закону в новій редакції у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Ст.62 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з                1 січня-380 грн., з 1 квітня-406 грн., з 1 жовтня –411 грн.

Ст.58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня –470 грн., з 1 квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з            1 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

А як встановлено судом, п.28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено на 2008 рік зміни до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: розмір пенсії по 3 групі інвалідності  становить 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії-15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                  Але за рішенням  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону.

                   Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

                    В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

 Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної пенсії та додаткової пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова управління ПФУ у м.Білій Церкві про перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є необгрунтованою.

Позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги за період з 01.01.2008 року.

Згідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

А як вбачається з письмових заперечень в матеріалах справи, відповідач просить суд відмовити в задоволенні вказаного позову і за пропуском строку звернення до суду.

Суд вважає, що позивач дійсно пропустив строк  звернення до суду по питанню перерахунку та виплати пенсії, додаткової пенсії за період з 01.01.2008 року і  підстав  для визнання причин пропуску цього строку поважними суд не вбачає.

Так, позивач звертається до суду з позовом 02.12.2009 року, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії і  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  за період з 1 грудня 2008 року.

  На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений  від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст.49,50,53,54,62,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року                          № 10-рп, Законом  України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, постановами КМ України від 30.05.1997 року  № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, від 27.12.2005 року за № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.6,17, 99-100, 158-163,167,185,186 КАС України, суд-

                                       П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

                   Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві щодо перерахунку пенсії, додаткової пенсії  ОСОБА_1  відповідно до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Зобов’язати  управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по третій групі інвалідності відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законодавством, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 50 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з  1 грудня  2008 року з врахуванням виплаченої пенсії.

                   Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                          Суддя                                Дмитренко А.М.