Справа №2-а-31/10

        П О С Т А Н О В А

        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

1.   січня 2010 року                                   м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді: Малухіна В.В.

при секретарі: Борисової О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської роти ДПС Управління Державної автомобільної інспекції в Миколаївській області про скасування постанови про  накладення адміністративного стягнення,                

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.07.2009 р. звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить скасувати постанову серії ВЕ №082369 про накладення адміністративного стягнення від 23.03.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, місце і час слухання справи був своєчасно та належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, тому суд, на підставі вимог ч. 4 ст.128 КАС України, розглянув справу на підставі наявних доказів.

Відповідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, прийшов до наступного.  

Постановою серії ВЕ №082369 по справі про адміністративне правопорушення від 23.03.2009 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 23.03.2009 р., о 13.54 год. на 47 км. автодороги Р-06 керував автомобілем НОМЕР_1, перевищила максимальну встановлену швидкість руху на ділянці автодороги –90 км.г., рухався зі швидкістю 114 км.г., чим допустила порушення п. 12.6-г Правил дорожнього руху України, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодекси України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 4).

Вказану постанову відповідачем винесено в порядку ст. 258 КУпАП та ст. 14-1 КУпАП, яка передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації засобами, що мають  функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

17.06.2009 року позивач отримав від ДАІ постанову серії ВЕ №082369 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка йому як свідчить поштовий конверт була відправлена 15.06.2009 року, тому на думку суду позивачем не пропущений строк звернення до суду на оскарження вказаної постанови.

Відповідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», яка визначає основні обов’язки міліції, працівник міліції зобов’язаний: забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері (п. 12 ч. 1); припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них (п. 5 ч. 1); працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції (ч. 2).

Стаття 1 Закону України «Про міліцію» передбачає право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.

Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів (п. 13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термі дії якого минув (п. 13.2); на кожній засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді з дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється  (п. 13.4).

Однак, на думку суду, відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване із застосування фотозйомки, було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про дорожній рух», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України МВС України 13.11.2006 року за «1111, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі суду від 20.07.2009 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України.

У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також надано не було.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки не доказана правомірність дії відповідача при винесенні постанови про притягнення  до адміністративної відповідальності.

    Сплачені судові витрати залишити за позивачкою.

Керуючись ст. 14-1, 251, 258, 293 п. 3 КУпАП, ст.ст. 3. 7, 8, 9-12, 17, 23, 71, 72, 86, 99, 94, 158-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ВЕ №082369 по справі про адміністративне правопорушення від 23.03.2009 року винесену інспектором ДПС 1 взводу Первомайської роти ДПС Управління Державної автомобільної інспекції в Миколаївській області ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1.

Сплачені судові витрати залишити за позивачкою.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Центральний районний суд м. Сімферополя заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: